Вхідна та вихідна швидкість інтернету: що це в одиницях виміру
При розгляді цих двох понять особливу увагу варто звернути на плутанину, яка виникає при визначенні швидкості.
Проблема тут в тому, що провайдер або оператор стільникового зв’язку, як правило, в договорі або в рекламі своїх послуг вказує саме швидкість вхідного підключення. Але цей показник виражений або мегабітах в секунду (Мбіт/с), або в гигабитах в секунду (Гбіт/с). Так, але ж завантаження інформації зазвичай вимірюється в мегабайтах! Ось тут і починаються складності, оскільки користувач бачить, що у нього начебто є досить швидкісне підключення, а ті ж фільми викачуються дуже повільно (якщо брати в якості прикладу завантаження по прямой ссылке з якогось ресурсу, а не з використанням торрентів, де принцип завантаження дещо відрізняється від стандартного). Чому так? Та просто тому, що сам показник швидкості необхідно з мегабіт перевести в мегабайти!
Так, у вас є підключення до максимальної вхідної швидкістю 100 Мбіт/с, що є усередненим показником для більшості оптоволоконних з’єднань (виділених ліній). Оскільки один байт містить вісім біт, неважко підрахувати, що заявлена швидкість при перерахунку буде дорівнювати 100 Мбіт/с : 8 = 12,5 Мб/с. Ось і робіть висновок! Але засмучуватися не варто, оскільки вважається, що для комфортної роботи в інтернеті швидкість з’єднання, якщо її виражати саме в мегабайтах, повинна знаходитись в межах 10-20 Мб/с. Це буде досить для більш-менш швидкого завантаження необхідно контенту, якщо тільки розміри файлів не обчислюються десятками або навіть сотнями гігабайт.
