Історичні факти
Будівництво ташкентської підземки почалося в 1966 році після руйнівного землетрусу, при цьому була врахована сейсмічна активність в регіоні. Перша лінія (Чиланзарская) мала протяжність 12,2 км і включала в себе 9 підземних станцій. Започаткована вона була в 1977 році.
Під час проходження тунелів будівельники зіткнулися з деякими труднощами в поведінці грунту. Внаслідок вібрації механізмів будівельні щити постійно провалювалися нижче допустимої позначки, тому їх доводилося заново повертати на траєкторію.
Це була дуже дорога робота. У підсумку всі механізовані щити були замінені на немеханізовані.
Як ходять потяги метро?
Перш ніж потрапити в метро, треба пройти через декілька кордонів безпеки. Перший – при вході в метро, а другий – біля входу на саму станцію. Вас попросять показати вміст рюкзака і перевірять портативним металошукачем.
Проїзд на метро Узбекистану коштує 1 200 узбецьких сум (на російські гроші – 9,7 рублів). На ці гроші вам дадуть напівпрозорий пластиковий жетон. Близько турнікетів і раніше сидить чергова, яка просить показати проїзний квиток.
Схеми метро Ташкента розташовані в головних вагонах. Їх усього дві. Варто зазначити, що мобільний зв’язок не працює в метро, тому краще заздалегідь вивчити маршрут прямування.
У Ташкенті ходять стандартні вагони метро, такі ж, як і в Росії. За Юнусабадской лінії ходять класичні темно-сині, а за Юнусабадской – розфарбовані в кольори узбецького прапора. Також є кілька оновлених складів. Інтервал руху поїздів дорівнює 7-8 хвилин.
