Профілактика сімейного неблагополуччя: особливості сучасних соціально-педагогічних досліджень

Виявлення дітей, яким потрібна допомога

Профілактика сімейного неблагополуччя та сирітства передбачає підключення до роботи різних соціальних органів. Для цього після виявлення педагогом тих дітей, які опинилися у критичній ситуації, йому слід надати інформацію своєму безпосередньому керівникові. Зробити це необхідно в той же робочий день або не пізніше наступного.

Керівник, отримавши таку інформацію, зобов’язана повідомити про неї у відділення профілактики сімейного неблагополуччя органів опіки та піклування, в комісії, що займається справами неповнолітніх та інші державні організації, що здійснюють захист законних інтересів і прав дітей за місцем їх проживання.

Прийняття необхідних заходів

Основні напрямки діяльності педагогів і соціальних працівників у рамках проведення роботи щодо ранньої профілактики сімейного неблагополуччя полягають у:

  • відновлення функції сім’ї;
  • оптимізації відносин між дітьми та їх батьками;
  • відновлення втрачених сімейних уз;
  • формування свідомої позиції батьків.

Основними елементами такої роботи є:

  • формування у неповнолітніх стандартів ЗСЖ, а також свідомого ставлення батьків до їхніх обов’язків;
  • супровід виховання в сім’ї на різних його етапах з висвітленням питань психолого-педагогічного характеру;
  • раніше попередження негативного впливу родини на розвиток дитини;
  • пропаганда батьківства, материнства та позитивного образу сім’ї.

Фахівці, які здійснюють роботу з профілактики сімейного неблагополуччя, дотримуються таких принципів:

  • Своєчасності. Даний принцип передбачає виявлення складних життєвих ситуацій і фактів соціального сирітства та дитячої бездоглядності вже на самих ранніх стадіях. При своєчасному виявленні неблагополучної сім’ї в більшості випадків вдається уникнути такої крайньої міри для дорослих, як позбавлення їх батьківських прав.
  • Гуманізму. Педагоги і соціальні працівники завжди готові допомогти родині у захисті її прав та інтересів.
  • Індивідуального підходу. Цей принцип враховує функціональні, психологічні та соціальні особливості конкретної сім’ї і всіх її членів у процесі вибору тієї чи іншої форми впливу.
  • Стимулювання в сім’ї її внутрішніх ресурсів. Фахівці налаштовують сім’ю на зміни відносин з дітьми і перебудову її способу життя. Прикладом тому може служити прийняття рішення про звернення за допомогою до відповідного фахівця (нарколога, психолога і т. д.).
  • Інтеграції зусиль. Для надання максимально ефективної допомоги сім’ї в роботу включаються не тільки соціальні служби, але і різні державні установи, а також громадські організації.
  • При проведенні аналізу сучасних соціально-педагогічних досліджень стає очевидним зростання в державі неблагополучних сімей. Це стає глобальною проблемою суспільства, яка підлягає ефективному і своєчасному вирішенню.

    Для Росії соціальна робота з сім’ями має величезне значення. Виходячи з даних статистики, щороку в країні практично 1 млн дітей залишається без одного з батьків. При цьому неповні сім’ї складають 15 % від їх загальної кількості. До того ж значно загострилася проблема інвалідності серед дітей з збільшенням числа тих, хто страждає психосоматичними та психічними захворюваннями. Триває зростання злочинності серед неповнолітніх. Така лише неповна соціально-демографічна характеристика російських сімей.

    Одним з найбільш ефективних способів боротьби з таким явищем вважається інформаційний. На думку фахівців, люди у своїй поведінці відхиляються від соціальних норм, так як просто не знайомі з ними. Для їх інформування слід активно використовувати різні засоби масової інформації (телебачення, радіо та друк), а також художню літературу, театр і кіно. Ці та інші сучасні засоби надають значний вплив на підвищення моральної стійкості людини і формування його правосвідомості. Велику роль відіграє в цьому разі та інформування населення про ті наслідки, які несуть у собі відхиляються форми поведінки.