Короткий зміст
“Манфред” Байрона нерідко порівнюють з Гетевским “Фаустом”. І мають на це повне право – обидві драми у віршах піднімають глибинні, філософські проблеми, герої цих великих творів шукають відповіді на складні, фундаментальні питання буття. До того ж, і в “Фаусті”, і в “Манфреде” присутній містичний елемент. Але не тільки концепції, але й структура цих драм багато в чому збігається.
Починається твір з того, що герой підводить підсумки свого життя, згадує про минуле – і воно анітрохи не радує. Манфред всього досяг, проте користі у цьому не бачить. Єдине, що йому залишається відкрити – це забуття. В його пошуках маг бродить по горах, звертається до духів, зустрічається з іншими героями (мисливець-самогубець, фея), але ніхто не може йому допомогти.
У фіналі в замок чорнокнижника приходить абат, який хоче очистити злого чарівника від скверни, прагне вилікувати його душу, однак це йому не вдається. Манфред вмирає, залишившись вірним своєму чорного песимізму.
