Азербайджанський етнос
Починаючи з часу правління Джалаиридов і Сефевідів території Південного Азербайджану стали активно заселятися тюркськими народами. Асимілювавши місцеве перське населення, вони і дали початок розвитку азербайджанського етносу. При цьому нова народність почала формуватися не тільки в самому Адурбадгане, але і в Закавказзі. Тут тюрки асимілювали іранців і дагестанців (албанців).
В подальшому войовничі азербайджанські племена, затяті шиїти, активно захищали Іран від турків. З часом Адурбадган став найбагатшою і значущою провінцій цієї держави. Генерал-губернатором цих земель найчастіше призначалися спадкоємці шахського престолу.
Історія країни в XIX – початку XX ст
У жовтні 1827 р., в ході Кавказької війни, азербайджанське місто Тебріз був узятий військами генерала Паскевича. Однак пізніше, після підписання Туркманчайского миру, російська армія ці території покинула. При цьому, згідно з договором, Північний Азербайджан був приєднаний до Росії. Південний же залишився під впливом Гаджарских шахів Ірану. Межа в ті часи пройшла по річці Аракс.
У 19-20 століттях Південний Азербайджан періодично потрапляв під вплив то турків, росіян. У 1880 р. тут спалахнуло повстання курдів. Бунтівники, намагаючись створити власну державу, ледь не взяли Тебріз. Проте в кінцевому підсумку повсталі були розбиті. Ще через 25 років Тебріз став центром іранській революції 1905-1911 р. Придушити повстання тодішньому шаха Ірану допомогли російські війська.
Після цього ослаблена країна остаточно стала ареною боротьби між Росією і Туреччиною. Південний Азербайджан після придушення повстання в Тебрізі і виведення турецьких військ із захопленого ними до того часу Курдистану, як і північний, потрапив під вплив російських.
У 1914 р. під тиском німців і турків території нинішнього Іранського Азербайджану царські війська були змушені покинути. Однак через рік росіяни повернулися і залишилися тут до 1917 р. З початку і до кінця 1918 р. ці території перебували під впливом турків.
