Питирим Олександрович Сорокін (народився 21 січня 1889 року, Тур’я, Росія – помер 10 лютого 1968 року, Вінчестер, штат Массачусетс, США), російсько-американський соціолог, заснував кафедру соціології в Гарвардському університеті в 1930 році. Однією з основних тем його досліджень є проблеми соціокультурної динаміки. Вони пов’язані з питаннями змін культур і причин, що їх викликають.
В історії теорії особливе значення має розрізнення ним двох видів соціокультурних систем: «почуттєвих» (емпіричних, залежних від природничих наук і заохочують їх) і «идеациональных» (містичних, антиинтеллектуальных, залежних від влади і віри).
Основні ідеї
«Соціокультурна динаміка» Сорокіна (перші три томи вийшли в 1937 році) починається з аналізу культурної інтеграції. Є людська культура організованим цілим? Або це скупчення цінностей, об’єктів і ознак, пов’язаних тільки близькістю в часі і просторі? Сорокін передбачав чотири взаємозв’язку між елементами культури. По-перше, механічну або просторову смежность, в якій вони пов’язані тільки близькістю. По-друге, інтеграція елементів в результаті спільної асоціації з якимось зовнішнім фактором. По-третє, єдність в результаті причинно-наслідкового функціональної інтеграції. А також вищу й останню форму культурного зв’язку, логічно значущою інтеграції.
Сорокін зауважив, що культура складається з мільйонів людей, об’єктів та подій з нескінченним числом можливих зв’язків. Логічно значуща інтеграція впорядковує ці елементи в зрозумілу систему і визначає принцип, який надає системі логічну послідовність і значення. У цій формі культура об’єднана навколо центральної ідеї, яка дає їй єдність.
