“Сільський Хресний хід на Великодня”
Вже початковий ескіз цієї картини, виконаний юним пансионером Академії мистецтв Василем Пєровим у 1861 році, привів у жах рада маститих викладачів-академіків: священик на ній зображався п’яним, ледве стояв на ногах, такими ж були і більшість парафіян.
Хресний хід, що складається з ґрунтовно подгулявших парафіян, вивалюється з хати на раскисшую сльотаву вулицю. Якийсь мужичок тримає ікону перевернутої, а дячок від кількості випитого валяється на ґанку майже без почуттів. Та й вигляд інших учасників ходу вельми сумний.
Треба сказати, що дія відбувається під час Світлої седмиці, після святкування Пасхи – в цей час священик зазвичай приходив провідати парафіян. І з нагоди свята у кожному домі йому, звичайно, був уготований шану і частування.
Ескіз картини Перова Василя Григоровича “Сільський Хресний хід на Великодня” був відкинутий, а полотно, до роботи над яким згодом знову повернувся невгамовний Перов, заборонено. Знайомі готували художнику замість належної йому по праву поїздки в Італію вигнання мало не на Соловки. Найвищий Синод називав картину “наклепом” і “смертю високого мистецтва”. Однак багатьом була цілком зрозуміла іронія художника: покликаний бути духовним пастирем на ділі далеко не вище оточували його людей і, вже звичайно, не чистіше. Він – один з усіх, з тими ж гріхами і слабкостями. Чи здатний такий чоловік вести за собою віруючих? Відповідь на це питання художник залишив на розсуд публіки.
