Еріх Марія Ремарк, “Іскра життя”: відгуки та короткий зміст

З романом Еріха Марії Ремарка «Іскра життя» читачі вперше познайомилися в січні 1952 р. Це видання було випущено не в Німеччині, яка була батьківщиною письменника, а в Америці. Саме тому перший тираж книги Ремарка «Іскра життя» був виданий англійською мовою.

В основі сюжету цього роману, як і всіх творів письменника, лежать реальні події. Автор присвятив пам’яті своєї молодшої сестри, загиблої від рук фашистів.

Факти з біографії письменника

У 1931 р. Ремарку довелося покинути Німеччину. Причиною тому стали гоніння з боку правлячої Націонал-соціалістичної партії, яка надійшла в ті роки до влади. Цим урядом Ремарк був позбавлений німецького громадянства, відновити яке в подальшому йому так і не вдалося. Крім цього, в 1933 р. книги письменника на території Німеччини і зовсім були заборонені.

Нацисти, у яких не було можливості знищити самого письменника, вирішили розправитися з його сестрою Ельфрідою, яка була простою кравчинею і не мала стосунку до літератури, ні до політики. За доносом одного з клієнток жінку заарештували за антигитлеровские і антивоєнні висловлювання. На суді їй були пред’явлені звинувачення в спробі підриву обороноздатності Німеччини. Вина жінки була визнана, і восени 1943 р. її стратили. Про загибелі своєї сестри письменник дізнався лише після того, як закінчилася війна. У 1978 р. ім’ям Ельфріди була названа одна з вулиць рідного міста – Оснабрюці.

Історія написання роману

Всі дії книги Ремарка «Іскра життя» відбуваються в концтаборі, розташованому неподалік від міста Меллерна, якого насправді не існує. Він був вымышлен автором. Не існувало в дійсності і такого табору. При його описі в книзі «Іскра життя» Еріхом Марія Ремарком був узятий за основу Бухенвальд, про який в ті роки було досить багато інформації. Меллерн ж у цьому творі – Оснабрюк. Саме його, своє рідне місто, і взяв за основу автор при написанні твору.

Працюючи над романом, Ремарк використовував велику кількість офіційних звітів і свідчень очевидців. Саме тому з-під пера письменника, який сам у концтаборі не був, вийшло настільки реалістичне твір.

Тема книги Еріха Марії Ремарка «Іскра життя» вперше стосувалася тих подій, в описі яких автору не було можливості використовувати свій особистий досвід. Робота над твором була розпочата в липні 1946 р. Саме тоді Ремарк і дізнався про страту сестри.

Написання книги автор присвятив п’ять років. Та ще тоді, коли вона не була остаточно готова, він усвідомив, що торкнувся теми, яка була своєрідним табу в ФРН. Дещо пізніше Ремарк вказав це у своєму незакінченому романі під назвою «Тіні в раю».

Ознайомившись з рукописом книги «Іскра життя», швейцарське видавництво вирішило розірвати договір з письменником. Саме тому перший тираж книги вийшов у Америці.

Рецензії на «Іскру життя» Ремарка, написані літературними критиками ФРН, були вкрай негативними. Позитивною виявилася реакція людей, які були жертвами нацизму. Саме тому автором було випущено кілька передмов. Кожне з них служило поясненням концепції романа і опрацювання його теми.

Що стосується СРСР, то тут роман «Іскра життя» опублікований не був. Причиною тому стала радянська цензура. Вона не дозволила твору з’явитися в країні з ідеологічної причини. Справа в тому, що у книзі читач міг чітко простежити знак рівності, який автор поставив між комунізмом і фашизмом. Російською мовою книга вперше була видана в 1992 р. після розпаду СРСР.

Актуальність твору

Судячи по відгукам про «Іскру життя» Ремарка, цю книгу можна назвати романом жахів або трилером. Це сумна, але в той же час мудре твір про життя і смерть, а також про добро і зло. У книзі розповідається і про те, наскільки швидко і легко охайні й порядні службовці, скромні студенти, чиновники, комерсанти, булочники і м’ясники здатні перетворитися в професійних вбивць. З роману читач дізнається також про те, якою мірою подібне ремесло чудово поєднується з зразковою сімейним життям, хорошими манерами і любов’ю до музики.

Однією з основних сюжетних ліній книги є опис особистого життя оберштурмбанфюрера СС Бруно Нойбауера – коменданта табору. Автор описує його матеріальні турботи, сімейні негаразди, а також ті почуття і думки, які виникають у нього у зв’язку з розумінням насувається відплати. Ті картини романа, які розповідають читачеві про табірної дійсності, перегукуються з цікавими та іноді комічними історіями, пов’язаними з цивільною життям людини, що панують над ув’язненими. Це дозволяє побачити німецький фашизм в дещо іншому ракурсі, дізнатися про особисті переживання осіб, относивших себе до «сверхлюдям».

Зрозуміло, існують численні відгуки про «Іскру життя» Ремарка, які говорять про похмурості піднятою в романі теми. Проте, на думку критиків, у всі часи мистецтву часом доводиться бути своєрідною гіркою пігулкою, а не солодкою цукеркою. Це корисно для духовного здоров’я людини. Адже ще древні люди міркували про очищувальну силу трагедії. До того ж, розглядаючи навіть короткий зміст по головам «Іскри життя» Ремарка, можна зробити висновок, що книга ця, незважаючи на важкі картини, які постають перед читачем, є життєствердною. І це можна зрозуміти вже з самої назви роману.

Дивіться також:  Актор Такеші Канешіро: фільмографія і особисте життя

Ремарк мудро проводить свого читача крізь описане їм чистилище. При цьому його кінцевим пунктом є нове розуміння життя. Автор не намагається видавити з нас сльозу і до того ж не сам плаче. Звичайно, йому нелегко зберегти нейтралітет і неупередженість, але він уміло спрямовує почуття і думки читача в потрібне русло, використовуючи при цьому похмурий гумор і гірку іронію.

Сюжет

Познайомимося з коротким змістом «Іскри життя» Ремарка. Роман переносить читача в Німеччину, 1945 р. Вже протягом десяти років в одному з фашистських таборів знаходиться колишній редактор однієї з ліберальних газет. Імені його автор не називає. Він – лише укладений, номер якого – 509. Ця людина знаходиться в тій зоні табору, куди фашисти переводять в’язнів, які вже не можуть працювати. Однак № 509 зберіг бажання волі і спрагу до життя. Зламати цю людину не змогли ні багаторічні тортури, ні залякування, ні голод, ні страх смерті. П’ятсот дев’ятий продовжує жити. І при цьому він не втрачає віру у визволення. У нього є товариші. Ці «ветерани» тримаються разом і допомагають один одному. Протилежність їм складають так звані мусульмани. В їх число входять ув’язнені, повністю скорилися своїй долі.

Одна з цитат «Іскри життя» Ремарка добре передає почуття № 509:

«П’ятсот дев’ятий сприймав голову Вебера як темна пляма перед вікном. Вона здавалася йому дуже великий на тлі неба. Голова була смертю, а небо за вікном – несподівано життям. Життям, абсолютно не важливо, де і будь – під воші, побої, крові – тим не менш життям, нехай навіть на найкоротший мить».

Розвиток сюжету відбувається в той період, коли війна підходить до кінця, і розгром гітлерівської армії вже зовсім близько. Укладені здогадуються про це, чуючи звуки бомбардувальників, які час від часу здійснюють нальоти на містечко Меллерн, де і знаходиться табір. В’язні хочуть цього, але в той же час навіть бояться повірити у своє звільнення.

Одного разу в адміністрації табору попросили дати кілька ув’язнених, яких мали намір використовувати для медичних дослідів. У числі цих людей виявився і №509. Однак він сміливо відмовився ставати учасником експериментів, лише дивом уникнувши смерті. Після цього інші в’язні побачили в ньому людину, яка змогла б організувати опір табірної адміністрації. Це рух стало поступово розвиватися і міцніти. Укладені здобували для себе їжу і зброю. Ті, хто активно брав участь в опорі і міг пересуватися по табору, ховали людей від розправи.

В’язні знайшли сенс життя. Їм необхідно було вистояти ціною будь-яких зусиль, щоб вийти з концтабору.

Війна наближалася до кінця. Місто піддавався посиленим бомбардуванням. Адміністрація табору все більше втрачала свою силу. Цивільне населення містечка бігло або гинуло в результаті бомбардувань. Умови в таборі ставали все більш нестерпними. Їжу фашисти часом не видавали зовсім. Політичні в’язні стали піддаватися жорстоких розправ.

Незадовго до того моменту коли табір був повністю звільнений, основну частину охорони фашисти розпустили. Однак знайшлися особливо завзяті есесівці, які вирішили підпалити бараки, щоб знищити знаходяться в них ув’язнених. Людина з № 509, взявши в руки зброю, намагався протистояти цьому. Під час бою йому вдалося смертельно поранити Вебера, який був у таборі найжорстокішим з нацистів. Під час сутички мужній в’язень загинув.

Табір був звільнений американцями. Що залишилися в живих ув’язнені отримали свободу. Закінчується твір Ремарка «Іскра життя» описом мирного майбутнього колишніх в’язнів. Всім їм письменник підготував щасливу життя. Наприклад, Лебенталь зміг домовитися про відкриття тютюнової крамниці. Тобто робити він став те, що найбільше любить. Бергер, який раніше був лікарем, знову почав оперувати, хоча й боявся, що вже забув це ремесло. Але він продовжував жити, щоб реалізовувати себе для всіх. Один з наймолодших в’язнів – Бухер, познайомився в таборі з дівчиною. Вони вийшли на свободу разом, будуючи плани на спільне життя. Свою комуністичну діяльність продовжив Левинський. Не знайшлося в новому житті місце тільки № 509. Він загинув при знищенні головного зла табору – нациста Вебера.

Долі інших людей

Відгуки про книги Ремарка «Іскра життя» говорять про те, що душу читача просто не можуть не зворушити опису тих жахливих умов, які були створені в концтаборі для містяться в ньому ув’язнених. Автор розповідає нам про людей різних національностей і доль, які в цю скрутну хвилину поводяться не однаково. Одні з них, не зумівши витримати знущань і тортур, самі уподібнюються нацистам.

Дивіться також:  "Перша енциклопедія" ("Росмэн") - книга, яка гідна бути першою

Інші ж, незважаючи на приниження і звірства, змогли зберегти свої кращі якості і не втратити людської гідності в тих умовах, коли відбувається боротьба за власне існування шляхом зради товаришів і доносів на них.

Начальник табору

Судячи по відгукам про «Іскру життя» Ремарка, інтерес читачів викликає ще одна сюжетна лінія твору. Паралельно з усіма жахами концтабору письменник розповідає нам про особисте життя його коменданта – Бруно Нойбауэра. Цього оберштурмбанфюрера СС займають думки про сімейні проблеми. Але при цьому він щодня скрупульозно і ретельно виконує свою безжальну роботу. Бруно Нойбауер отримує справжнє задоволення, коли спостерігає, як його солдати знущаються над беззахисними людьми. І це все не заважає цій людині бути люблячим батьком і чоловіком. Всі його прагнення спрямовані на процвітання і благополуччя своєї сім’ї. При цьому він не звертає уваги на те, якою ціною даються йому ці блага.

Бруно є людиною далеко не дурним. Він прекрасно розуміє, що гітлерівська імперія стоїть на межі краху. Але і в цьому випадку всі його турботи стосуються лише власного добробуту. Нойбауер не шкодує про те, що він скоїв. Основним для нього стає бажання уникнути покарання за свої нелюдські вчинки.

Дві сторони Нойбауэра у романі «Іскра життя» автор не протиставляє, так як вони плавно переходять одна в іншу. Саме тому встановити певну межу, де одна особа закінчується, а інше починається, практично неможливо.

Характеристика головного героя

Знайомлячись з коротким змістом «Іскри життя» Ремарка, вже в самому його початку ми дізнаємося про те, що містечко, де знаходився концентраційний табір, бомбардували.

Це подія в сюжеті є символічним початком тих змін, які в подальшому відбулися не тільки в житті всіх в’язнів в цілому, але і кожного з них окремо. Торкнулися вони і Коллера – № 509. Судячи по відгукам про «Іскру життя» Ремарка, автор розкривав характер свого головного героя досить повільно. Так само поступово відбувається і зміна цієї людини. Він проходить у романі шлях від скелета з номером, що не має імені, до одного з найяскравіших лідерів, підтримує надію на майбутнє і дух опору.

П’ятсот дев’ятий, в минулому журналіст, залишився вірним собі навіть у катівнях фашистського табору. Цей політичний в’язень – людина з ясним розумом і твердою волею. Всі його основні риси характеру лише дрімають у найважчі періоди життя, але коли це стає можливим, знову знаходять силу. Завдяки нагоди і своїм якостям з великої кількості героїв «Іскри життя» Ремарка саме він стає символом перемоги над фашистами і свободи в’язнів. Першим його мужнім вчинком стала відмова від підписання паперів, на підставі яких він повинен був стати «пацієнтом» лікаря Візі. Адже всім було відомо, що з клініки цього садиста ніхто з в’язнів не повертається. Коллера разом з Бухером (ще одним ув’язненим і одним з головних персонажів) товариші проводжали на смерть. Коли перший з них повернувся, то став для всіх інших воскреслим Лазарем.

Коллер, незважаючи на своє жахливе становище, залишився до кінця вірним собі. Він не став вступати в партію, а під час розмови з головним своїм опонентом Вернером сказав йому про те, що той так само здатний запроторити його до в’язниці, як і його партія – прийти до влади. Коллер переконаний в тому, що будь-яка тиранія є злом. Це твердження є найбільш яскравим висловом письменника проти комунізму, який він зіставляв з фашизмом.

Судячи по відгукам про «Іскру життя» Еріха Ремарка, захоплення читачів головним героєм поступово зростає протягом усього сюжету роману. Ця людина, незважаючи на своє становище в’язня, залишається до самого кінця сильніше фашистів. Особливо яскраво ця думка простежується у фіналі твору.

Характеристика Бухера

З опису «Іскри життя» Ремарка стає зрозуміло, що № 509 – не єдиний герой твору, заслуговує уваги і захоплення. У деякому роді наступником Коллера є Бухер. Цього в’язневі вдалося не тільки вижити, вибравшись на волю з табору, але і разом з Рут стати представником покоління, яке пережило війну.

Судячи по відгукам про «Іскру життя» Еріха Марії Ремарка, читачам було цікаво стежити за розвитком відносин між цими молодими людьми. Рут – це дівчина, дивом уникнула газової камери. Спаслася вона лише завдяки своїй зовнішності, але при цьому стала об’єктом для догоджання солдатів. В той час коли молоді люди перебували в таборі, вони загадали, що в тому випадку, коли білий дім, що знаходиться за огорожами, вціліє при бомбежках, все в житті буде добре. І кожен день вони спостерігали за неушкодженим будівлею. Тільки звільнившись і покинувши табір, вони дізналися про те, що від будинку залишився лише фасад. Все інше в ньому було занесено бомбардуванням. Подібна метафора автора, на думку читачів, має досить тонкий сенс.

Дивіться також:  Художній простір: особливості, види і форми

Образи інших героїв

У романі «Іскра життя» автор знайомить свого читача з Агасфером, хлопчиком Карелом, Лебенталем, Вернером і іншими ув’язненими. Кожен із створених автором образів цікавий по-своєму.

Персонажами твору є і фашисти-наглядачі. Читач знайомиться з подіями і з їх точки зору. Використовуючи подібний підхід до викладу теми, автор намагається зрозуміти мотиви вчинків нацистів, а також те, що вони виправдовували свої звірства.

Основний зміст роману

Незважаючи на образність назви твору, його зміст зрозумілий навіть тим читачам, які не схильні до філософським міркуванням. Іскри життя є тим, що ще жевріє в душах в’язнів концентраційного табору, які зовнішнє більш схожі з трупами, ніж з живими людьми. Головне, що забрали у кожного з цих в’язнів, – право вважатися людиною.

Автор задається питанням, над яким пропонує замислитися і своїм читачам: «Чому одні люди вважають, що вони вправі чинити свавілля над іншими?» Ремарк стверджує, що представники «вищої раси» не повинні панувати над тими, хто, на їх думку, має «неправильну» національність. Адже подібне відбувається всупереч усякому здоровому глузду.

Ідеологія фашизму не визнає того, що всі люди рівні. Що ж можуть зробити в такій ситуації в’язні? Як довести, що в’язні – це теж люди? Так, вони безправні, хворі та виснажені. Тим не менш, навіть перебуваючи між життям і смертю, в’язні концентраційного табору знаходять спосіб показати свою людську гідність.

Але не всі люди однакові. Деякі в’язні вже встигли проявити свої самі низинні риси характеру. Заради того, щоб отримати шматок хліба і уникнути покарання, вони йдуть на зраду таких же нещасних, якими є самі. Залишилися серед ув’язнених і ті, кого можна назвати справжніми людьми. Вони відкидають зрада і вважають, що, йдучи по такому шляху, вони уподібняться своїм мучителям, опустившись до їх рівня. Для них набагато простіше померти в результаті тортур, ніж перебувати в одному ряду з нелюдами. Адже дозволити фашистам вбити в собі Людину означає остаточну загибель. Такі ув’язнені в романі проглядаються відразу. Вони постійно намагаються допомогти своїм товаришам і ділять з ними останній шматок. Все це і можна назвати іскрою життя.

Відгуки деяких читачів говорять про те, що в романі їм не сподобався його зайвий натуралізм і песимізм. Однак автора за це осуджувати не варто. Людина, що втратив з-за нацистів свою сестру, навряд чи міг написати життєрадісне твір. Тим не менш Ремарк не переслідував мети зображати катування в’язнів в самих яскравих фарбах. Йому хотілося лише показати своєму читачеві, наскільки легко звичайні, пересічні громадяни здатні перетворитися у холоднокровних професійних убивць, а також наскільки безглуздо поєднання в одному і тому ж людині тяги до жорстокості й любові до музики.

Але головне у творі – це іскра. Та іскра, яка залишається в душах людей, і загасити яку не може ніхто. І нехай вона видається зовсім незначною і маленькою, але саме з неї з часом неодмінно розгориться справжнє полум’я. І цю думку можуть підтвердити деякі цитати з книги «Іскра життя»:

«Дивно, як все змінюється, коли є надія. Тоді і живеш очікуванням. І відчуваєш страх…»

«Наша уява не вміє рахувати. І цифри не діють на почуття — воно не стає від них сильніший. Воно вміє рахувати лише до одного. Але й одного досить, якщо дійсно почуваєш».

«Ненависть і спогади так само руйнують бореться зі смертельною небезпекою Я, як і біль».

«Що залишається у людей, котрі захлинаються у вогняному вирі війни? Що залишається у людей, у яких відняли надію, любов — і, по суті, навіть саме життя? Що залишається у людей, у яких не залишилося просто нічого? Всього-то — іскра життя. Слабка, але — негасима. Іскра життя, що дає людям силу посміхатися на порозі смерті. Іскра світла — в непроглядній пітьмі…»

«Майже будь-який опір можна зломити; це питання часу і відповідних умов».

«Безрозсудна хоробрість — це самогубство».

«Потрібно завжди думати про найближчої небезпеки. Про сьогоднішню. А завтра — про завтрашній. Все по порядку. Інакше рехнуться можна».

«Смерть так само заразлива, як і тиф, і поодинці, як не чини опір, дуже легко загнутися, коли всі навколо тільки й роблять, що подихають».

«Життя є життя. Навіть сама жалюгідна».

«Треба розраховувати тільки на те, що тримаєш в руці».

У статті була представлена інформація про роман Еріха Марії Ремарка “Іскра життя”, відгуки про книгу і найвідоміші цитати.