Дотримання принципу територіального поділу праці є одним з ключових факторів організації ефективного виробничого процесу. Розуміння необхідності раціонального розподілу потужностей в контексті і галузевої специфіки призвело до вироблення особливих форм організації трудової діяльності. На цьому ґрунті й була створена концепція територіально-виробничого комплексу (ТПК), відповідно до якої передбачалося об’єднання декількох підприємств, тісно зв’язаних спільною інфраструктурою.
Поняття виробничого комплексу
Сама ідея виробничого комплексу виникла у результаті прагнення до оптимізації робочих технологічних процесів. На практиці оптимізація такого роду стала можливою, коли керівники підприємств стали виявляти цілі групи повторюваних комбінацій з однотипними поєднаннями операцій і допоміжних (паралельних) процесів в рамках одного виробництва. Таким чином був зроблений висновок, що потужності підприємств в принципі можуть об’єднуватися не тільки за ознаками галузевої спрямованості чи продукції. Ефективний энергопроизводственный цикл з певним набором операцій може обслуговувати одночасно кілька підприємств, використовуючи ті ж джерела сировини і випускаючи умовні заготовки або енергію одного типу з достатнім попитом на цільових точках споживання.
Визначення ТПК
З урахуванням поставлених вище задач оптимізації можна сформулювати поняття територіально-виробничого комплексу – це група кількох виробництв, які розташовані поруч, мають спільну технологічну інфраструктуру, єдиний набір енергетичних і сировинних джерел, а іноді і спільний центр управління. Тобто процеси інтеграції, зрощування і об’єднання є основними для освіти ТПК. Але навіть при наявності цих процесів повинно виконуватися ключова умова, що даний організаційний формат дійсно допоможе досягти планованого економічного ефекту.
Принципи формування територіально-виробничих комплексів
Спочатку ТПК розглядався виключно як спосіб просторової організації потужностей і трудових сил, на платформі яких здійснювалася та чи інша діяльність. Тоді на основі цього поняття було сформовано ряд принципів організації виробничих структур даного типу, головні серед яких можна сформулювати так:
- Управління забезпечується у відповідності з економічними потребами регіону розташування. Важливо не забувати, що форма територіально-виробничого комплексу – це в першу чергу організаційний спосіб підвищення економічних показників. Інша справа, що сьогодні врахування економічних факторів означає формування певної стратегії взаємовідносин з клієнтами, інвесторами, партнерами, конкурентами, а також з споживачами на рівні маркетингових досліджень.
- Оптимізована і раціональна логістика. Мова йде навіть не стільки про звичних ланцюжках доставки сировини і збуту готової продукції, скільки про внутрішню структуру з найменшими зв’язками виконуваних технологічних операцій.
- Принцип ієрархії. Координація та об’єднання кількох виробничих груп зовсім не означає горизонтальність їх взаємовідносин. Співпідпорядкованість і розподіл управлінських обов’язків є однією з найважливіших умов ефективної роботи ТПК.
- Механізм завершеного функціонування комплексу як цілісної системи. Той же зростання економічних показників багато в чому досягається за рахунок скорочення великих логістичних ланцюгів. Це пов’язано саме з незалежністю підприємства від контрагентів.
Призначення ТПК
Метою створення ТПК є досягнення певного економічного ефекту, який, у свою чергу, може використовуватися і для подальшого розвитку виробничих потужностей, і для виконання певних завдань регіонального масштабу. Останні можуть полягати, наприклад, у заповненні потреб місцевих жителів у тому чи іншому продукті. Крім цього, територіально-виробничий комплекс – це одна з головних тенденцій в розвитку організації і систем управління в різних інституційних формаціях, де в принципі можуть застосовуватися технології промислового виробництва. Тобто мова може йти про комплексний вплив створеної структури на технологічне, соціально-адміністративний та економічний розвиток регіону.
Класифікації ТПК
До основних ознак класифікації ТПК відносяться:
- Територіальний. Передбачається поділ за рівнем географічного охоплення, так чи інакше, залучених у виробничі процеси промислово-виробничих комплексів. За територіальною ознакою, зокрема, виділяють районні, міські та регіональні підприємства такого типу.
- Галузевий. Вказує на приналежність ТПК до тієї чи іншої промислової галузі або в цілому до сфери народного господарства.
- Функціональний. Визначає характер виробничого процесу – обслуговуючий, науково-технологічний, переробний процес повного циклу і т. д.
Ознаки ТПК
На різних рівнях розвитку ТПК має схожі риси з іншими формами організації виробництва, тому варто окремо зазначити і ряд особливих ознак, що відображають суть комплексів цього типу:
- Раціональне використання місцевих ресурсів, причому не обов’язково природних і технологічних.
- Взаємообумовленість підприємств, що входять в територіально-виробничий комплекс. Це означає, що провадження зв’язуються між собою не лише формальною приналежністю до єдиного центру управління з правами власності, але і технологічними процесами в рамках спільної діяльності.
- Обмеженість інтеграції. На відміну від кластерів, ТПК не можуть розширюватися нескінченно у міру вичерпання ресурсів і організаційних потужностей. Принциповим обмежувачем в даному випадку також виступає відсутність достатньої інфраструктурної розвиненості і спільності технологічних процесів з потенційними об’єктами поглинання.
Проектування ТПК
Можна сказати, це стадія планування, в ході якої опрацьовуються питання не тільки організаційно-управлінський, але і технічного характеру, спрямовані на створення робочої карти по структурному пристрою територіально-виробничого комплексу. Створення проекту зазвичай ведеться в трьох напрямках розробки:
- Складається програма природоохоронних заходів з районування і виробленням правил експлуатації території з екологічної точки зору.
- Визначається схема технологічних заходів, під які буде влаштовуватися виробничий комплекс.
- Розробляється інфраструктурна схема з логістичними, інженерними та комунікаційними каналами взаємодії підприємств.
Будівництво ТПК
У реалізації проекту може бути задіяні кілька великих регіональних корпорацій, які мають достатнім досвідом, технологічної та ресурсної базою. Як правило, будівництво великих територіально-виробничих комплексів виконується поетапно починаючи зі створення транспортної інфраструктури та завершуючи оснащенням готових цехових майданчиків обладнанням. Для кожного підприємства характер і набір будівельних заходів буде індивідуальним навіть з урахуванням того, що виробничі лінії орієнтуються на випуск продукції одного типу. Також при спорудженні нових об’єктів майбутнього комплексу сьогодні все частіше робиться ставка на можливість найближчій модернізації підприємств – переважно у частині технологічного забезпечення.
Висновок
Без розвиненої виробничої інфраструктури сучасна держава не може повноцінно брати участь у світовому економічному процесі. У Росії територіально-виробничі комплекси досить різноманітні і за спрямованістю своєї діяльності, та за організаційно-структурному пристрою.
До найбільш багатим, з точки зору сировинного забезпечення, можна віднести ТПК Сибіру і Далекого Сходу, хоча при великих запасах паливно-енергетичних ресурсів у цих регіонах спостерігається дефіцит кадрів. І зворотна картина постає в європейській частині країни, де при наявності кваліфікованих трудових ресурсів відзначається обмеженість запасів сировини або палива. Якщо ж говорити про спеціалізації російських ТПК, то переважно виділяються машинобудівні, паливно-енергетичні, металургійні, агропромислові та лісопромислові організації.
