Сучасна держава
У змісті “Повстання мас” можна знайти докладний опис того, чим постає перед нами сучасна держава. Ортега-і-Гассет пише, що це найочевидніший продукт, який може нам запропонувати цивілізація. У цьому плані цікаво відстежити, як масовий людина ставиться до держави.
Він дивується йому, знаючи, що воно охороняє його життя, але в той же час не віддає собі звіту в тому, що створене воно неабиякими людьми, тримається на загальнолюдських цінностях. При цьому він бачить у державі безлику силу. Коли у суспільному житті будь-якої країни виникають певні труднощі, конфлікти або проблеми, масовий людина починає вимагати, щоб держава негайно втрутився і все вирішило шляхом “прямої дії”, пустивши на це необмежені ресурси.
У цьому, на думку філософа, криється головна небезпека для цивілізації. Це підпорядкування всього життя суспільства виключно державі, поглинання апаратом соціальної ініціативи, експансія влади. Тут йде мова про творчих засадах, на яких тримаються і якими харчуються всі людські долі. При виникненні певних труднощів у мас вона вже не в змозі піддатися спокусі, щоб без ризику і сумнівів запустити жахливий механізм з допомогою натискання тільки однієї кнопки. При цьому держава ідентично масі рівно настільки, наскільки Игреку ідентичний Ікс.
Масового людини і сучасна держава між собою ріднить тільки їх безіменність і безликість. Держава прагне задушити будь-яку соціальну самодіяльність, змушуючи суспільство жити виключно в інтересах державної машини. З-за того, що це тільки машина, стан і функціонування якої залежить виключно від живої сили, знекровлене держава вмирає.
Під правлінням філософ розуміє не фізичне насильство і матеріальну силу, а міцні і нормальні відносини між людьми, які в звичайних умовах ніколи на силі не спочивають. Це нормальний прояв влади, засноване на суспільній думці. Так було у всі часи, незалежно від того, на якому рівні розвитку знаходилась цивілізація. Будь-яка влада у світі завжди спочиває на громадській думці. Якщо у фізиці Ньютона причиною руху стає сила тяжіння, закон всесвітнього тяжіння у царині політичної історії – це громадська думка. Без нього історія відразу перестала б бути наукою. Якщо громадської думки не існує, суспільство разобщается на ворогуючі між собою групи, думки яких можуть бути абсолютно протилежні. Але так як природа терпить порожнечі, на місце громадської думки приходить груба сила, яка ґвалтує суспільство, а не править ним.
В сучасному йому світі, як відзначав мислитель, кожен європеєць повинен бути впевнений в тому, що слід бути тільки лібералом. Причому не має значення, яка саме форма лібералізму при цьому мається на увазі. Фашисти і більшовики при цьому в глибині душі знають, що внутрішня правота лібералізму непохитна, хоч і піддають його справедливій критиці. Адже справа в тому, що це правда не наукова, не теоретична і не розумова. Це правда принципово іншої природи, якій належить вирішальне слово в навколишньому світі. Це правда життя. Доля нашого життя не підлягає суспільної дискусії. Вона повинна приймати цілком і безапеляційно або повністю вимкнені.
Процвітання і міцність демократії в цьому сенсі залежать від такої незначної деталі, як процедури демократичних виборів. Все інше відходить на другий план. Якщо організувати цю процедуру правильно, її результати будуть вірними, почнуть відображати реальні вимоги і сподівання суспільства. Інакше країна ризикує загинути, настільки би добре не складалися справи в інших сферах.
Ще один приклад від іспанського філософа відноситься до початку I століття нашої ери, коли Рим був багатий і всемогутній, у нього просто не існувало яких-небудь значущих ворогів. Однак імперія вже тоді була на краю загибелі, так як дотримувалася брехливою та безглуздою виборчої системи. Нагадаємо, право голосувати було тільки жителів Риму. Думку тих, хто перебував у провінціях, не враховувалося. З-за того, що загальні вибори були неможливі, їх доводилося фальсифікувати. Наприклад, кандидати самі наймали бандитів, які розкривали урни. Йшли на таке діло залишилися не у справ циркові атлети і ветерани армії.
