Методи діагностики
Діагностика порушення передбачає вивчення скарг, оцінку загального стану здоров’я дитини. Лікар звертає увагу на психологічну обстановку в сім’ї, школі. Обов’язково проводяться додаткові дослідження з метою виключити астму, алергію та інші захворювання, які можуть проявлятися кашлем. З дитиною зазвичай працює декілька фахівців (пульмонолог, алерголог, невролог, психотерапевт, отоларинголог).
Лікування нервового кашлю у дітей призначається тільки після підтвердження діагнозу. Воно може включати кілька підходів, починаючи медикаментозним і закінчуючи гомеопатичним.
Медикаментозний підхід
Лікарі намагаються уникати медикаментозного усунення симптомів та лікування нервового кашлю у дитини. Прийом лікарських препаратів виправдано тільки в тих випадках, коли розлад заважає соціальної адаптації і перешкоджає побудові міжособистісних відносин. З цією метою призначають антидепресанти та седативні засоби. Їх прописують в малих дозах, а сам курс терапії проходить під контролем лікаря.
Важливо пам’ятати про побічні ефекти, які можуть викликати медикаменти. При тривалому прийомі виникає розлад сну, головний біль. Також можливе порушення концентрації уваги, нав’язливе стан невиправданої тривоги, гіпертонус м’язів.
