Українська мова багата на прислів’я і приказки. Але всупереч усталеній думці, багато з них не є вираженням народної мудрості. Виявляється, дуже велика їх кількість взято з Священного Писання. Наприклад, «довіряй, але перевіряй», «гроші як вода», «на злодієві і шапка горить», «договір дорожче грошей» і так далі. Вираз «на круги своя», значення якого буде розглянуто нижче, також відноситься до їх числа.
Словникове тлумачення
У словнику дається таке роз’яснення значення «на круги своя». Цей крилатий вислів, взяте з Біблії. У сучасній промови йому надається узагальнений сенс. Все в цьому світі має властивість повторюватися, все рано чи пізно повертається до своїх витоків.
У російській мові цей фразеологізм поширився у формі, яка характерна для церковнослов’янської. Замість сучасного вимови іменника «коло» наголос ставиться на першому складі «кола». А займенник «свої» також вимовляється у застарілій формі – «своЯ».
Більш повною формою вираження є «все повертається на круги своя».
Близькі за змістом виразу
Синонімами «на круги своя» є:
- на свої місця;
- у свою колію;
- у власне русло;
- своєю чергою;
- в свої береги;
- у вихідну точку;
- до витоків;
- до першоджерела;
- до початку почав;
- на звичайне місце;
- в звичну ситуацію.
Як було зазначено вище, джерелом досліджуваного вираження є Біблія. Щоб краще зрозуміти значення «на круги своя», доцільним буде розглянути це детальніше.
Приписується Соломону
У Старому Завіті є Книга Екклезіяста, яку ще називають Книгою Проповідника. У главі 1, вірш 6, сказано, що «Вітер повертається на круги своя». Автор говорить про вітер, який спочатку дув в південну сторону, а потім, змінивши напрям, став дути на північ, але потім знову отримав початкове напрямок – на південь. Що мається на увазі під цими словами, у чому значення «на круги своя»?
В Біблії християн книга Проповідника поміщена серед фоліантів, авторство яких приписується царю Соломону. Його ім’я буквально ніде не значиться. Але особа, яка символічно приймає на себе ім’я Проповідника, говорить про те, що це син Давидів, цар Єрусалимський. Крім давньоєврейського оригіналу, цей твір зберігся в безлічі стародавніх переказів, що є свідченням її популярності.
Ця книга Біблії є унікальним явищем, так як помітно відрізняється від інших її складових напрямком думок автора. Навряд чи можна виділити в Старому Завіті книгу, яка б справила більший вплив на уми читачів. Причому це стосується століть, обминали з часу її написання. Навіть мислителі, які були далекими від віри, розглядали її як досить глибокий філософський трактат і неодноразово зверталися до неї.
Збереглися відомості про заперечення іудейських богословів проти включення книги Еклезіяста в зміст Біблії. Вони прямо говорили про те, що там присутні єретичні погляди. Зміст книги, написаної в поетичному ключі, – це спроба відповіді на питання про те, в чому полягає щастя на землі і можливо воно для людини.
Ґрунтуючись на багатому життєвому досвіді, автор прийшов до висновку, що слід бути вище всього земного. Потрібно прагнути лише до незмінного і вічного, шукаючи заспокоєння і щастя в Бозі. Життєва суєта не приносить щастя і спокою, але погляд на події з релігійної точки зору розставить все на свої місця, «на круги своя», а значить, наповнить новим змістом все звичне.
