Особливості системи
Організація міжнародних фінансових відносин проводиться у відповідності з деякими загальноприйнятими нормами. Структура цієї системи включає в себе інститути, субінститути. Частина з них поєднує свої функції з іншими структурними одиницями міжнародного економічного права. При цьому співробітництво в галузі фінансів невпинно розвивається. Нормативний масив цієї області взаємодії зростає.
Однак саме в цій галузі права спостерігаються суттєві прогалини, які є ознакою певної незрілості, м’якості регулювання відносин між іноземними партнерами. Це пояснюється наявністю проблем зовнішньої заборгованості, недолік регулюючих принципів, неефективністю багатосторонніх механізмів і т. д.
Ця система знаходиться в тісній взаємодії з іншими нормативними блоками. Існують певні закономірності при розвитку відносин між іноземними партнерами. Перш м’які норми права поступово посилюються. Співпраця відбувається на основі міжнародних договорів. Одностороннє регулювання поступово замінюється двостороннім або навіть багатостороннім. Це дозволяє уніфікувати процедури у сфері валютного права. Метод наднаціонального регулювання застосовується все більше.
Основними операторами міжнародних відносин у галузі фінансів є банки. Вони обслуговують угоди і договору різних країн. Найбільш надійними при цьому вважаються швейцарські банки. Це фінансові посередники, які працюють як з внутрішньої, так і зовнішньої валютою.
Варто зазначити, що правове регулювання не підтримує інтереси всіх країн в рівній мірі. Діяльність фінансових організацій, у тому числі міжнародних і швейцарських банків більшою мірою обслуговує інтереси західного світу. Ситуацію в деякій мірі змінив фінансова криза, що сталась у 2008-2010 роках. Після нього почався зсув у бік врахування інтересів країн іншого цивілізованого типу. Насамперед ситуація покращилася для країн, що розвиваються. Але в цілому фінансового права на глобальному рівні ще далеко до отримання статусу високоморального і справедливого.
