Напевно, кожна людина, яка хоч трохи цікавиться радянським зброєю, знає про автоматичний пістолет Стєчкіна або просто АПС. Він мав справді чимало вдалих рішень і в цілому зарекомендував себе як дуже хороше, нехай і дещо вузькоспеціалізоване зброю. Так що, буде корисно розповісти про історію та технічні характеристики пістолета Стечкіна. Фото, прикладені до статті, доповнять загальну картину.
Історія створення
Після закінчення Великої Вітчизняної війни в СРСР було прийнято рішення – створити пістолет під новий патрон, яким можна було озброїти не тільки військових і міліціонерів, але і співробітників спеціальних служб.
Хоча калібр 7,62 мм (який був у Тульського Токарєва) непогано зарекомендував себе, він виявився порівняно слабким. Саме тому за основу був узятий новий пістолет – 9х18 міліметрів. Більш широка і важка куля хоч і не забезпечувала більшу дальність бою і серйозну пробиваемость перешкод, на малих дистанціях виявилася дійсно страшною. При попаданні вона завдавала серйозні рани, часто призводять до смерті від шоку або внутрішньої кровотечі. До того ж знижувалася вірогідність пробивання тіла супротивника з подальшим пораненням людей, що знаходяться за ним.
Саме тоді до роботи приступив молодий і мало кому відомий інженер Ігор Якович Стечкин. Розробку нової зброї він почав ще в 1948 році. Вже в 1949 році він представив комісії пробний екземпляр, який був прийнятий без особливих доопрацювань. За розробку молодий конструктор отримав Сталінську премію – величезне досягнення того часу.
Крім зразка від Стечкіна, на конкурсі були представлені пістолети від вже досвідченого і відомого конструктора П. Воєводіна, а також М. Калашникова, тільки набирає свою популярність. При перевірці пістолетів їх порівнювали з порівняно вдалими, але не відповідають певним вимогам пістолетів – радянському ППС та німецької Маузеру-Астрі.
Калібр Стєчкіна (АПС) становив 9 мм – під перевірений, надійний і дуже практичний патрон.
Однією з важливих особливостей зброї була наявність двох режимів стрільби – одиночного і автоматичного.
На озброєння пістолет був прийнятий в 1951 році і вироблявся до 1958 року. Після цього з-за наявних недоліків його зняли з виробництва, віддавши перевагу пістолета Макарова. Однак він як і раніше користується любов’ю фахівців і не забутий, а активно використовується навіть в наші дні. За роки виробництва встигли випустити порівняно небагато пістолетів – близько 30 тисяч. Втім, тут варто враховувати, що автоматичні пістолети взагалі мають більш вузьку нішу, ніж звичайні самозарядні.
Основні характеристики
Тепер варто розповісти про основні технічні характеристики пістолета Стечкіна, фото якого прикладені до статті.
Почнемо з того, що пістолет досить важкий – без магазину його вага становить 1,02 кілограма. Для порівняння – більш звичний пістолет Макарова важить всього 730 грам. При постійному носінні зайві 300 грам мають досить велику різницю. Повністю заряджений магазин збільшував масу на зайві 200 грам.
За габаритами пістолет також не дуже підходив для скритного і комфортного носіння. Взяти хоча б його довжину – 225 міліметрів. Пістолет Макарова виявився на третину коротше – всього 161 міліметр.
Зате при використанні однакового патрона 9-міліметрового калібру, пістолет Стечкіна може похвалитися магазином на 20 патронів! ПМ ж вміщає всього 8 патронів. Зрозуміло, у реальному бою як при використанні в міліцейських операціях, так і при застосуванні військовими, зайві 12 патронів цілком можуть зіграти вирішальну роль, приносячи впевнену перемогу доброго стрілку. Правда, для цього довелося використовувати дворядний магазин із шаховим розташуванням патронів. З одного боку рукоять вийшла більш широка, ніж звикло більшість військових. З іншого – магазин трохи стирчав з рукояті пістолета, додатково збільшуючи його габарити.
Розповідаючи про технічні характеристики Стечкіна, не можна не згадати і прицільну дальність. Цей показник досить великий – близько 50 метрів. Варто визнати – для більшості пістолетів така дальність є надмірною. Все-таки не можна забувати, що пістолет був і залишається зброєю ближнього бою. Якщо порівняти радіус розсіювання, то у АПС на дистанції в 50 метрів він складає всього 5 сантиметрів. А ПМ вже на відстані до мішені в 25 метрів розсіювання досягає 6,5 сантиметра. Більш того, довгий стовбур пістолета Стечкіна дозволяє йому стріляти на дистанцію, позамежну для переважної більшості аналогів – до 200 метрів! Правда, в цьому випадку розсівання становить вже 22 сантиметри – і це при стрільбі на полігоні, в ідеальних умовах. Тому, зрозуміло, в бойових умовах нікому не прийде в голову стріляти на такій дистанції – вразити таким чином мета можна хіба що по чистій випадковості.
Але тут варто пам’ятати, що початкова швидкість кулі становить 340 метрів в секунду – з-за слабкого патрони 9х18 міліметрів. Тому слід віддати належне таланту конструктора – створити настільки далекобійні зброю під слабкий боєприпас вдається небагатьом.
Головні переваги
Розповівши про основні характеристики та патронів калібр Стечкіна, слід розібратися з тими перевагами, що дозволили йому не тільки бути прийнятим на озброєння в СРСР і РФ, але і стати справжньою легендою.
Для початку варто відзначити велику ємність магазину, про яку вже йшлося. Все-таки можливість зробити 20 пострілів без перезарядки різко підвищує ймовірність здобути перемогу при перестрілці.
Додатковим гідністю можна назвати наявність автоматичного вогню. Правда, його використовувати настійно рекомендується тільки при наявності і приєднання кобури – про неї розповімо трохи пізніше.
Довгий стовбур і добре продумана внутрішня балістика дозволили значно знизити рівень шуму при стрільбі. Так, звук пострілу з ПМ чути на набагато більшій відстані, ніж при стрільбі з АПС.
Як і більшість російської зброї, пістолет Стечкіна може похвалитися високою надійністю, що дозволяє використовувати його не тільки на полігонах, але і у важких умовах експлуатації.
Точність стрілянини також не змушує мріяти про краще – вище наведені показники розсіювання при стрільбі на різних дистанціях. Дуже небагато пістолети можуть похвалитися розсіюванням в 5 сантиметрів при відстані до мішені 50 метрів. А вже просто потрапити в ростову мішень на дистанції в 200 метрів при їх використанні взагалі неможливо.
Також не можна не згадати порівняно невелику віддачу. Вона забезпечується значним вагою пістолета ну і звичайно, порівняно слабким патроном. Завдяки малій віддачі зброю демонструє хорошу точність при стрільбі одиночними патронами. У ближньому бою це є особливо важливим – перед стрільцем постає необхідність провести серію пострілів, завдавши противнику як можна більше ушкоджень, аж до летальних.
Проста конструкція істотно полегшує обслуговування – розібратися з ним може не тільки офіцер спецназу, але і простий сержант, має порівняно невеликий досвід поводження зі зброєю.
Нарешті, використання якісного матеріалу і продуманий дизайн забезпечують хороший запас міцності зброї. Під час випробувань деякі пістолети пройшли сувору перевірку – до 40 тисяч пострілів. І навіть після цього на затворах-кожухах не з’явилося тріщин, не кажучи про інші серйозні поломки.
Наявні недоліки
Але все-таки, незважаючи на важливі переваги, охоче визнані багатьма знавцями зброї, характеристики Стечкіна, фото якого читач бачить у статті, і стали причиною певних недоліків.
Одним з найпомітніших є вага, про що вже говорилося вище. Мало кому могло сподобатися носити на боці кобуру з пістолетом, який важить кілограм, і ще чотири повністю заряджених магазину, загальною вагою близько 800 грам. Та й в цілому великі габарити доставляли певні незручності при носінні і використанні.
Мінусом можна назвати і порівняно невелику потужність – виною цього є не конструкція пістолета, а використовується патрон. Все-таки калібр Стечкіна не може забезпечити серйозну пробивну потужність.
Ці два недоліки виявилися дуже важливими для різних користувачів. Наприклад, для військових, у яких може виникнути необхідність використовувати зброю в бою на відкритому просторі, пістолет виявився занадто слабким. А для співробітників правоохоронних органів він мав дуже велику вагу і габарити – носити його потай неможливо, та і кобура з пістолетом і магазинами, що важить 2.5 кілограми, не додає комфорту.
В результаті було прийнято рішення припинити виробництво пістолета Стечкіна, віддавши перевагу аналогу, створеному Макаровим. Крім того, в 1970-х роках був оголошений конкурс Модерн. Його головним завданням було створення малогабаритного автомата, який би використовував боєприпас 5,45х39 міліметрів і міг повністю замінити пістолет Стечкіна. У результаті перемога дісталася автомата АКС-74У.
Втім, вдалий пістолет зовсім не був забутий. Вже в 1990-ті роки було розроблено і запущено у виробництво декілька видів зброї, створених на його базі: ОЦ-23 “Дротик”, ОЦ-27 “Бердыш” та ОЦ-33 “Пернач”.
Ким використовувався і використовується
Незайвим буде сказати, хто взагалі вооружался і озброюється цим пістолетом.
Зрозуміло, відразу після запровадження у виробництво, розглядалася можливість озброєння їм військових і міліціонерів. Однак за згаданим вище причин, це виявилося не дуже вдалою ідеєю.
Тому згодом було прийнято рішення озброїти цим пістолетом кулеметників і гранатометників, які могли використовувати його в якості зброї ближнього бою. Причому ця добра традиція залишалася актуальною до розпаду СРСР – майже до кінця 80-х років минулого століття.
Крім того, він на якийсь час став табельною зброєю для екіпажів танків і бронетранспортерів. Цілком виправдане рішення – вибратися з СКС або АК в настільки обмежених умовах практично неможливо, особливо при необхідності діяти швидко. А ось компактний і порівняно легкий пістолет з досить пристойною дальністю бою чудово підходив на цю посаду.
Нерідко пістолет Стечкіна також входив в обов’язковий набір виживання льотчиків ВПС. Причому це було актуально як півстоліття тому, так і сьогодні. Не всім відомо, але військові льотчики, які брали участь в операції на території Сирії, були озброєні саме цим пістолетом.
Нарешті, варто відзначити, що багато офіцерів спецназу, маючи можливість використовувати практично будь-яка зброя як вітчизняне, так і закордонне, віддають перевагу цьому пістолету, гідно оцінюючи його надійність, місткий магазин, дальність бою і купчастість.
Незвичайна кобура
Як було обіцяно раніше, повернемося до кобури. Перші зразки виготовлялися з дерева, але згодом віддали перевагу пластиковим аналогам. Втім, тут нічого цікавого немає. А ось той факт, що кобура використовувалася як приклад, відомий не настільки широко.
Так, в нижній частині кобури була спеціальна напрямна, що дозволяє під’єднати до неї рукоять пістолета. Утворена конструкція нагадує дуже короткий карабін, завдяки якому можна вести вогонь короткими чергами з набагато більшою точністю.
Справа в тому, що, незважаючи на слабку віддачу при стрільбі одиночними, при автоматичній стрільбі тільки два перших патрона йдуть в мета – іншими потрапити вже майже неможливо через неконтрольованого підйому пістолета. Наявність кобури-прикладу дозволили частково вирішити цю проблему. Частково – тому що в умовах бою у солдата або офіцера часто немає часу, щоб приєднати кобуру до пістолета. Втім, необхідність вести автоматичний вогонь по віддаленій цілі з пістолета також виникає вкрай рідко.
Існуючі модифікації
У першу чергу варто розповісти про АПБ – автоматичний пістолет безшумний. Він був розроблений конструктором А. С. Неугодовым в 1972 році і проводиться, нехай і в невеликих обсягах, по сей день. Пістолет використовує той же патрон, який калібр Стечкіна – 9х18 міліметрів. Але АПБ має ряд доопрацювань.
Однією з них стало подовження стовбура на 2 сантиметра для можливості встановлювати глушник. Крім того, на корпусі є два отвори для виходу газів. Це знижує потужність пострілу (початкова швидкість кулі падає до 290 метрів в секунду), зате значно знижує рівень шуму при стрільбі. Максимальна дальність стрільби помітно знизилася, але зазвичай під час проведення подібних операцій є не найважливішим недоліком.
Крім того, було прийнято рішення відмовитися від пластикової або дерев’яної кобури. Їм на зміну прийшов аналог з тканини. А приклад виготовлявся з дроту, що дозволило знизити масу, підвищуючи зручність використання.
Також в деяких збройових колах іноді прослизає інформація про пістолет Стечкіна калібру 7,62 міліметра. Причому відбувається це хоч і рідко, але регулярно. Однак жодних документальних доказів існування такої інформації в широкому доступі не існує.
Скорострільність
Говорячи про автоматичну зброю, якою є і АПС, не можна не розповісти про скорострільності.
Взагалі максимальний показник при стрільбі чергами становить близько 700-750 пострілів в хвилину. Проте практичний показник скорострільності набагато нижче. При стрільбі одиночними він складає близько 40 пострілів в хвилину, а при автоматичному вогні – приблизно 90 пострілів в хвилину. Втім, навіть ці показники є досить вражаючими. Наприклад, звичний пістолет Макарова має бойову скорострільність всього 30 пострілів в хвилину.
В яких країнах використовувався
Звичайно, найбільше поширення отримав пістолет в СРСР. Як говорилося раніше, озброювали їм екіпажі танків і бойових машин, перші номери станкових кулеметів і гранатометів.
Після переходу на АКС-74У пістолет Стечкіна залишився на озброєнні військової розвідки і спеціальних підрозділів КДБ і МВС СРСР.
Використовується він і в Білорусії – співробітниками СОБР і ОМОН.
Для озброєння німецької поліції у свій час також було закуплено певну кількість цих надійних пістолетів.
Бійці спеціального підрозділу Avispas Negras в Кубі також озброєне АПС.
Крім того, пістолет стоїть на озброєнні спеціальних служб в таких країнах, як Казахстан, Вірменія, Болгарія.
Вже це свідчить про прекрасних властивості зброї. Адже він, розроблений сімдесят років тому, до цих пір не втратив своєї актуальності, про що говорить.
Висновок
На цьому наша стаття підходить до кінця. Тепер ви знаєте, який калібр пістолета Стечкіна, історію його створення та основні переваги і недоліки. А також дізналися ким він використовувався і використовується донині.
