Метод поперечних зрізів у психології: суть та приклади

Метод поперечних зрізів

Цей спосіб, розроблений в кінці шістдесятих років минулого століття, до цих пір залишається одним з найбільш ефективних і дієвих методів опитування груп різних віків. Відмінною рисою методики є те, що сам емпіричний опитування проводиться лише один раз, проте поширюється на кілька груп осіб, які належать до різних вікових категорій, що дозволяє дослідникам побачити соціально-вікову картину людських реакцій на те чи інше теоретичне твердження. Вік випробовуваних зазвичай стає опорною точкою і загальної змінної для всього дослідження, а досліджувані ознаки визнаються незалежними від загального знаменника результатів.

Творець способу

«Прабатьком» методу поперечних зрізів у психології можна заслужено вважати французького вченого, політолога і соціолога Рене Заззо, який не тільки запропонував саму суть методу, але і провів перший семінар по втіленню ідеї в життя. Зрозуміло, цю технологію Рене взяв не на порожньому місці. Він досконально простудіював праці своїх попередників, які, в свою чергу, посилалися на теоретиків минулого, які вважали, що майбутнє сучасної психології полягає в її колективному прояві, а не в теорії радикального індивідуалізму.

Заззо з самого початку роботи над новим способом дослідження волів взаємодіяти з особами різного віку, щоб досягти максимальної точності результатів. Всі практичні напрацювання, узагальнені результати, а також теоретичні доповнення, що стосуються методу поперечних зрізів, вчений представив на XVIII Міжнародному Психологічному Конгресі в 1966 році. Доповідь соціолога був опублікований в офіційному віснику конгресу і викликав великий резонанс у наукових колах. Однак у практичній соціології метод прижився далеко не відразу. Справа в тому, що психологічна наука того часу була орієнтована на психологію індивідуалізму, покликану рухатися в напрямку осягнення духовних рефлексів окремої особистості, а метод поперечних зрізів пропонував отримання результатів колективного мислення і суспільної реакції. Однак, незважаючи на певний тиск з боку консервативно налаштованих наукових кіл, Заззо все ж домігся досить значних успіхів у практичному закріпленні своїх теоретичних положень.