«Тарас Бульба» Миколи Гоголя
Однією з найбільш відомих книг про запорозьких козаків є повість Миколи Гоголя «Тарас Бульба». У повісті яскраво і правдиво автор розповідає про життя, звичаї та цінності українських козаків-запорожців. Гоголь не поетизує козаччину: їх мирні будні наповнені пияцтвом і розгулом, їхні військові походи відрізняються невиправданою жорстокістю. Ця історична книга про козаків ґрунтується на реальних подіях.
Перша половина XVII століття. Тарас Бульба – козацький полковник. До нього приїжджають його сини Остап і Андрій, які закінчили навчання в Києві. Батько вирішує відправитися з синами в Запорізьку Січ, чого запекло протистоїть безправна мати. Всупереч її благання та настанови, Тарас Бульба їде з синами.
В Січі Тарас піднімає козаків на похід проти поляків, які наводять жах на мирне населення. Польські завойовники з безглуздою жорстокістю вбивають беззахисних жінок і невинних дітей, грабують і палять села. Але і з ворожим військом відважно б’ються козаки.
Сини Тараса на ділі виявилися славними воїнами. Старий козак пишався ними. Але молодший син – Андрій – більш чуттєвий і романтичний, ніж старший Остап, зрадив своїх товаришів, перейшовши на бік ворогів з-за любові до прекрасної знатної полячки. Батько не зміг пробачити сина, і без вагань убив його в бою.
Остап потрапляє у полон до поляків, Тарас Бульба безсило спостерігає в натовпі його жорстоку кару. Незабаром полякам вдається схопити і стратити Тараса. Перед смертю старий козак пророкує швидке об’єднання руських земель, погибель ворогів і торжество православного християнства.
