Початок кар’єри
У 1925 році, відразу після закінчення Гітісу, молодий артист надходить на службу в театр «Синя блуза». Два роки (з 1925 по 1927) агітаційний колектив відображав різноманітні соціальні ситуації – від простих ужиткових до гостро політичних подій.
У 1927 році артист Хавкін перейшов у Московський Театр Сатири. Приблизно в цей же час він бере собі псевдонім Еммануїл Геллер, під яким виступав до кінця своїх днів.
З 1929 по 1936 рік сцени, на яких довелося творити акторові, змінювалися кілька разів. Наприклад, у 1929 році він перейшов в Театр Огляду, а з 1932 по 1936 рік Геллер значився в штаті Московського мюзик-холу.
Дебют в кіно
Перша роль трапилася в біографії актора Еммануїла Геллера в картині «Витончена життя» у 1932 році. Дебют був настільки вдалим, що успіх визначив подальше місце коміка в мистецтві. З тих пір артист знявся у 87 епізодах. І хоча в його актив не було зараховано жодної головної ролі, Еммануїл Геллер запам’ятовувався своєю ексцентричністю і емоційністю.
Цікавим є той факт, що, єврея за національністю, артиста часто обирали грати гарячих кавказців. Цьому сприяли оригінальний зовнішній вигляд Геллера і його жива міміка. Глядачеві запам’яталися його відвідувач шашличної в «12 стільцях» Марка Захарова або шашличника в «Кавказькій полонянці або інші пригоди Шурика» Леоніда Гайдая.
Не чужі йому були також образи і східних мудреців («Чарівна лампа Аладіна», «Невиправний брехун»), іноземців (греків, персів і т. д.). Але найяскравіше акторові вдавалися ролі спізнюються пасажирів і дідусів.
