Ареал проживання
Поширені індійські вовки на території Індії, Туреччини, Афганістану, Пакистану, Сирії, Лівану. Кілька сотень особин живе на території Саудівської Аравії. В Індії їх кількість сягає двох тисяч, у Туреччині – семи.
В Ізраїлі ці тварини охороняються законом. Їх чисельність в цій країні складає всього 150-200 особин. У Туреччині з 1937 року індійські (азіатські) вовки офіційно вважалися шкідниками, і полювання на них не обмежувалася. Це призвело до значного зниження популяції, і з 2003 року вид був вимушено взято під охорону, а полювання на нього була заборонена.
В Індії полювання на вовків та їх вилов офіційно заборонені з 1973 року. Всі особини індійських вовків на території країни перебувають під захистом закону.
Звички
Індійські вовки – соціальні тварини. Зазвичай збираються в зграї по 6-8 штук, але можуть триматися і поодинці. На відміну від сірих вовків, виють вкрай рідко, іноді можуть гавкати. Більшу ж частину часу ці тварини ніяких звуків не видають.
Полюють ці хижаки практично на будь-яких ссавців і птахів, але воліють копитних – овець, антилоп, кіз. Зграї, які живуть недалеко від людських поселень, можуть нападати на велику рогату худобу і собак. Але основна їх частина раціону – все ж дикі тварини. Не гребують ландги і бабаками, а іноді – і великої падаллю. Відомі випадки нападу індійських вовків і на людей, хоча вони й рідкісні.
Всього вовкові, згідно з результатами досліджень, в добу потрібно від 1,08 до 1,88 кілограмів їжі. Полюють вони частіше всією зграєю, причому дотримується строгий розподіл ролей: одна частина вовків жене видобуток, інша очікує її в засідці. Але полювання може відбуватися і парами, а також поодинці, коли тварина, як стверджують місцеві жителі, терпляче, годинами вистежує здобич із засідки, вичікуючи, поки вона наблизиться на відстань кидка.
Тривалість життя представників цього виду в дикій природі складає 10-12 років.
