У словнику церковнослов’янської мови
Там можна прочитати наступне пояснення. Дочко, позначаючи «дочка», при вживанні разом з власними іменами міст і чоловіків вказує на місце проживання або походження. Наприклад, коли говориться «дочко Авраамля», мається на увазі особа жіночої статі, яка походить з роду Авраамового.
Коли слово вживається в однині з назвою народу або міста, таке словосполучення позначає сам народ або місто. Так, у Біблії вживаються – «дочко Єрусалиму» (Сіону, Ізраїлю), а також вираз «дочко людей моїх». Перше позначає «Єрусалим» (Сіон, Ізраїль), а друге – «мій народ».
Далі для кращого розуміння значення слова «дочко» перейдемо до походження терміна.
Етимологія
Слово йде корінням в праслов’янську мову, утворений від форми dokťi, з якої, в числі іншого, відбуваються:
- давньоруське «дочі», що утворилося з «дъчи», пізніше, в 15-16 ст., трансформувалося в «дочка»;
- старослов’янське «дъшти», у родовому відмінку – «дъштере»;
- російська «дочка»;
- українське «доч», «дочка»;
- болгарське «дъщеря»;
- сербохорватської kħi, у родовому відмінку – kħеpi;
- словенське hčȋ, у родовому відмінку – hčere;
- древнечешское dci;
- чеське dcera;
- словацьке dcéra;
- польське cora і córka;
Є спорідненим:
- литовським duktė – «дочка» і podukrė – «пасербиця»;
- древнепрусским duckti і poducre, що означає «дочка» і «пасербиця», відповідно;
- давньоіндійському duhitā;
- авестийскому dugǝdar;
- вірменському dustr;
- грецькому θυγάτηρ;
- готскому daúhtar;
- нововерхненемецкому Tochter.
На думку етимологів, старослов’янська форма сходить до давньоіндійської dṓgdhi, що означає «доїть», «доїться». Сюди ж вони відносять:
- русскоцерковнославянское «дъщерьши» в значенні «племінниця»;
- древнеиндийское acvatarás, що перекладається як «мул»;
- латинське matertera, що позначає тітку.
Далі розглянемо безпосередньо значення слова «дочко», яким є що замінило його в сучасній мови «дочка».
