Яке лексичне значення слова “дочко” та його походження?

З лексичним значенням слова «дочко» знайомі всі люди. Та це й не дивно, адже воно є застарілим. Зустріти його сьогодні можна, мабуть, тільки в літературі. Наприклад, воно виявляється в Біблії. Тим цікавішим буде розглянути значення слова «дочко» та його походження.

Застаріла лексема

Про значення слова «дочко» у тлумачному словнику сказано, що воно характеризується як:

  • церковнославянское;
  • застаріле;
  • іронічне;
  • вживане у високому стилі.

При цьому у всіх випадках воно тлумачиться як «дочка».

Так, наприклад, російську імператрицю Єлизавету називали «дочко Петрова», що є прикладом високого стилю. А в наш час, коли до дівчинки звертаються таким чином, то це означає іронію. Наприклад, «Дочко моя, не забула ти зробити уроки? Так батько жартував над Катериною, коли був у доброму гуморі».

Цікавим буде розглянути ще один нюанс у значенні слова «дочко».

У словнику церковнослов’янської мови

Там можна прочитати наступне пояснення. Дочко, позначаючи «дочка», при вживанні разом з власними іменами міст і чоловіків вказує на місце проживання або походження. Наприклад, коли говориться «дочко Авраамля», мається на увазі особа жіночої статі, яка походить з роду Авраамового.

Коли слово вживається в однині з назвою народу або міста, таке словосполучення позначає сам народ або місто. Так, у Біблії вживаються – «дочко Єрусалиму» (Сіону, Ізраїлю), а також вираз «дочко людей моїх». Перше позначає «Єрусалим» (Сіон, Ізраїль), а друге – «мій народ».

Далі для кращого розуміння значення слова «дочко» перейдемо до походження терміна.

Етимологія

Слово йде корінням в праслов’янську мову, утворений від форми dokťi, з якої, в числі іншого, відбуваються:

  • давньоруське «дочі», що утворилося з «дъчи», пізніше, в 15-16 ст., трансформувалося в «дочка»;
  • старослов’янське «дъшти», у родовому відмінку – «дъштере»;
  • російська «дочка»;
  • українське «доч», «дочка»;
  • болгарське «дъщеря»;
  • сербохорватської kħi, у родовому відмінку – kħеpi;
  • словенське hčȋ, у родовому відмінку – hčere;
  • древнечешское dci;
  • чеське dcera;
  • словацьке dcéra;
  • польське cora і córka;
Дивіться також:  Туніс: опис країни, її особливості

Є спорідненим:

  • литовським duktė – «дочка» і podukrė – «пасербиця»;
  • древнепрусским duckti і poducre, що означає «дочка» і «пасербиця», відповідно;
  • давньоіндійському duhitā;
  • авестийскому dugǝdar;
  • вірменському dustr;
  • грецькому θυγάτηρ;
  • готскому daúhtar;
  • нововерхненемецкому Tochter.

На думку етимологів, старослов’янська форма сходить до давньоіндійської dṓgdhi, що означає «доїть», «доїться». Сюди ж вони відносять:

  • русскоцерковнославянское «дъщерьши» в значенні «племінниця»;
  • древнеиндийское acvatarás, що перекладається як «мул»;
  • латинське matertera, що позначає тітку.

Далі розглянемо безпосередньо значення слова «дочко», яким є що замінило його в сучасній мови «дочка».

Відтінки тлумачення

У словнику значення «дочки» дається у двох варіантах.

  • Особа жіночої статі, визначається по відношенню до матері та батька. Приклад: «До своєї п’ятирічної доньки Аліни, яка була пізньою дитиною, Андрій Сергійович ставився з великою любов’ю і навіть з трепетом».
  • При вживанні у високому стилі це особа, яка належить до жіночої статі, яке розглядається як породження певної спільності, наприклад національної. Приклад: «Валентину Терешкову як дочка радянського народу, що вчинила подвиг, із захопленням зустрічали в усьому світі».
  • Якщо дівчинка є нерідною для одного з подружжя, народившись у попередньому шлюбі, то для нього вона буде падчеркою. Коли дитина нерідний і для чоловіка, і для дружини і виховується в сім’ї, тоді застосовується термін «прийомна дочка».

    Крім контексту родинних відносин, це слово вживають також і в соціальному:

    • хресна дочка – це та, що прийнята від купелі хрещеними матір’ю і батьком;
    • духовна – парафіянка, розглянута по відношенню до духівника;
    • посаджена – наречена щодо посаджених батька і матері.

    Таким чином, вивчене слово є застарілим, але сенс його залишається тим самим і в новому вигляді воно продовжує жити в наші дні.

    Дивіться також:  «Знущатися» — це про провокаційний поведінці