З лексичним значенням слова «дочко» знайомі всі люди. Та це й не дивно, адже воно є застарілим. Зустріти його сьогодні можна, мабуть, тільки в літературі. Наприклад, воно виявляється в Біблії. Тим цікавішим буде розглянути значення слова «дочко» та його походження.
Застаріла лексема
Про значення слова «дочко» у тлумачному словнику сказано, що воно характеризується як:
- церковнославянское;
- застаріле;
- іронічне;
- вживане у високому стилі.
При цьому у всіх випадках воно тлумачиться як «дочка».
Так, наприклад, російську імператрицю Єлизавету називали «дочко Петрова», що є прикладом високого стилю. А в наш час, коли до дівчинки звертаються таким чином, то це означає іронію. Наприклад, «Дочко моя, не забула ти зробити уроки? Так батько жартував над Катериною, коли був у доброму гуморі».
Цікавим буде розглянути ще один нюанс у значенні слова «дочко».
У словнику церковнослов’янської мови
Там можна прочитати наступне пояснення. Дочко, позначаючи «дочка», при вживанні разом з власними іменами міст і чоловіків вказує на місце проживання або походження. Наприклад, коли говориться «дочко Авраамля», мається на увазі особа жіночої статі, яка походить з роду Авраамового.
Коли слово вживається в однині з назвою народу або міста, таке словосполучення позначає сам народ або місто. Так, у Біблії вживаються – «дочко Єрусалиму» (Сіону, Ізраїлю), а також вираз «дочко людей моїх». Перше позначає «Єрусалим» (Сіон, Ізраїль), а друге – «мій народ».
Далі для кращого розуміння значення слова «дочко» перейдемо до походження терміна.
Етимологія
Слово йде корінням в праслов’янську мову, утворений від форми dokťi, з якої, в числі іншого, відбуваються:
- давньоруське «дочі», що утворилося з «дъчи», пізніше, в 15-16 ст., трансформувалося в «дочка»;
- старослов’янське «дъшти», у родовому відмінку – «дъштере»;
- російська «дочка»;
- українське «доч», «дочка»;
- болгарське «дъщеря»;
- сербохорватської kħi, у родовому відмінку – kħеpi;
- словенське hčȋ, у родовому відмінку – hčere;
- древнечешское dci;
- чеське dcera;
- словацьке dcéra;
- польське cora і córka;
Є спорідненим:
- литовським duktė – «дочка» і podukrė – «пасербиця»;
- древнепрусским duckti і poducre, що означає «дочка» і «пасербиця», відповідно;
- давньоіндійському duhitā;
- авестийскому dugǝdar;
- вірменському dustr;
- грецькому θυγάτηρ;
- готскому daúhtar;
- нововерхненемецкому Tochter.
На думку етимологів, старослов’янська форма сходить до давньоіндійської dṓgdhi, що означає «доїть», «доїться». Сюди ж вони відносять:
- русскоцерковнославянское «дъщерьши» в значенні «племінниця»;
- древнеиндийское acvatarás, що перекладається як «мул»;
- латинське matertera, що позначає тітку.
Далі розглянемо безпосередньо значення слова «дочко», яким є що замінило його в сучасній мови «дочка».
Відтінки тлумачення
У словнику значення «дочки» дається у двох варіантах.
Якщо дівчинка є нерідною для одного з подружжя, народившись у попередньому шлюбі, то для нього вона буде падчеркою. Коли дитина нерідний і для чоловіка, і для дружини і виховується в сім’ї, тоді застосовується термін «прийомна дочка».
Крім контексту родинних відносин, це слово вживають також і в соціальному:
- хресна дочка – це та, що прийнята від купелі хрещеними матір’ю і батьком;
- духовна – парафіянка, розглянута по відношенню до духівника;
- посаджена – наречена щодо посаджених батька і матері.
Таким чином, вивчене слово є застарілим, але сенс його залишається тим самим і в новому вигляді воно продовжує жити в наші дні.
