Література – це не просто мистецтво слова, але і могутній спосіб впливу на читачів. Письменники і поети у своїх творах майже завжди прагнуть передати якусь свою ідею, вкласти в нас якусь думку, виховати певні якості в нашій душі. Література покликана не лише розважати та служити засобом провести дозвілля, але і розвивати нас чомусь навчити, на щось надихати… А тому не можна просто читати книги, знімаючи з них тільки верхній шар сюжету і героїв, треба завжди дивитися глибше, необхідно аналізувати твір, вчитися бачити в ньому те глибинне, що хотів сказати автор, шукати основну думку, ідею, концепцію. І так треба поступати з кожним твором, будь то вірш або п’єса, роман-епопея або нарис.
З чого почати?
Звичайно, починати глибоке вивчення літературних шедеврів краще з невеликих за обсягом, найбільш зрозумілих і простих творів. Наприклад, з розповідей. Один з таких невигадливих, на перший погляд, але заслуговують тим не менш ретельного аналізу оповідання В. М. Шукшина “Чудик”. Його ми і постараємося розібрати в даній статті.
Про автора
Перш ніж приступати до аналізу оповідання Шукшина “Чудик”, скажемо пару слів про автора. Взагалі, якщо ви вивчаєте будь-який твір, не забувайте поцікавитись долею письменника, часто саме вона зумовлює точку зору, з якої необхідно дивитися на його дітище.
Василь Маркович Шукшин народився в 1929 році в селянській родині села Зростки, що знаходиться в Алтайському краї. З самої ранньої юності письменник був змушений займатися важкою працею – працював у колгоспі, на заводах, потім служив на флоті (до речі, саме під час служби і відбулася проба пера Шукшина – свої оповідання він тоді читав іншим морякам). Після повернувся на малу батьківщину і став вчителем російської мови і літератури, проте затримався в селі ненадовго. У 1954 році Шукшин вирушив підкорювати Москву, вступив до ВДІКУ, на режисерське відділення. Саме в студентські роки за наполяганням свого керівника Василь Маркович почав надсилати свої твори в різні журнали. Перша публікація відбулася в 1958 році в журналі “Зміна” (оповідання “Двоє на возі”).
Шукшин відбувся не тільки в кар’єрі письменника, він проявив себе і як талановитий актор, режисер, сценарист. Літературна ж спадщина його складають два романи, кілька повістей, написав він навіть три п’єси, основну ж частину творчості Шукшина складають розповіді. Одним з таких і є твір “Чудик”.
Автор був нагороджений багатьма популярними преміями в галузі кінематографа та літератури, деякі з них були присвоєні письменнику посмертно. Шукшин помер у 1974 році на 46-му році життя, причиною смерті став інфаркт.
Про що розповідь?
Для того, щоб аналізувати твір, його потрібно дуже уважно прочитати. Невелика за обсягом можна навіть два рази. Перед тим як проводити аналіз “Чудика” Шукшина, коротко нагадаємо, що ж, власне кажучи, цей розповідь.
Героєм твору є Василь Єгорич Князєв, він трохи странноват, має незвичайні звички, за що дружина кличе його не інакше, як Чудиком, працює кіномеханіком, живе в селі. І ось він збирається в гості до брата, з яким вони не зустрічалися довгих дванадцять років і який живе в місті на Уралі. Під час подорожі з героєм постійно відбуваються якісь неприємності: то він втратить гроші, то, надавши допомогу, отримає прочухана, то буде відчувати неприязнь своєї невістки. Після того як Князєв розуміє, що в будинку брата йому не раді, він відлітає назад. У своєму рідному селі він знову відчуває себе щасливим.
Ідея
Начебто проста замальовка з життя дивного, невдачливого людини, однак при аналізі “Чудика” Шукшина стає зрозуміло, що автор не просто так описує всі негаразди, що відбуваються з його героєм. Так, Шукшин піднімає свою улюблену проблему, яка зустрічається у багатьох його творах, – протиставлення міста і села. У місті Василь Єгорич відчуває себе неприйнятим, чужим, він постійно вчиняє ті дії, які викликають глузування, здивування, навіть гнів оточуючих. Він діє просто, так, як говорить йому його наївне серце – в місті так не роблять, а тому герой і здається дивним, смішним і дивним. Він хоче допомогти, зробити добру справу, а виходить тільки гірше. Зрештою Чудик розуміє, що в місті таким, як він, не місце, і їде до себе в село. Тут же герой знову знаходить спокій, він знову вдома, знову щасливий. Так Шукшин показує, що людині з простими моральними цінностями, природним наївним поглядом на світ чуже умовне простір міста, заповнена штучними правилами і нормами поведінки.
Головні герої
При аналізі твору Шукшина “Чудик” не можна обійти стороною його героїв. Всього в оповіданні три діючі особи (побічні персонажі не в рахунок) – це сам Чудик, Василь Єгорич Князєв (примітно, що ім’я його читачеві відкривається тільки в кінці розповіді), його брат Дмитро Єгорович і невістка Софія Іванівна. Всі вони вихідці з села, однак світогляд їх сильно відрізняється один від одного. Якщо на одному полюсі варто характер Чудика – наївний, простий, дивакуватий, то протилежний йому образ Софії Іванівни – вона, незважаючи на своє походження, презирливо і зверхньо ставиться до сільських жителів, в усьому вона прагне відповідати нормам міського життя, мірилом успіху для неї є наявність керівній посаді. Дмитро знаходиться десь посередині між дружиною і братом. Він тепер живе в місті, але, пристосувавшись до цього нового життя, він не забув своїх коренів, як і раніше близький з братом, так само може задушевно вести з ним бесіду, все так само цінує простоту і природність.
Другорядні персонажі
Також при аналізі “Чудика” Шукшина не можна обійти інших героїв, які беруть участь у сюжеті. І касирка, у якій Василь Єгорович зронив п’ятдесят рублів, і пасажир літака, що втратив вставну щелепу, і телеграфістка, змусила Чудика змінити текст послання дружині, – всі вони носії міської моралі, стоять в опозиції до сільському простодушності головного героя і тим самим розкривають його характер.
Композиція
Наступним етапом аналізу “Чудика” В. М. Шукшина є розбір композиції оповідання. Весь твір можна умовно розділити на три частини. Перша – вступ. Тут ми бачимо, як у героя зароджується думка з’їздити в гості до брата. У другий, основний, частині ми спостерігаємо пригоди Чудика в місті, закінчується ця частина кульмінацією всього оповідання – спробою Василя зробити невістки приємне, розмалювавши її коляску, і її лайка у відповідь на це. Остання, третя, частина – розв’язка сюжету, де герой повертається в своє село, де він, як дитина, біжить босоніж по м’якій траві і радіє тому, що він знову вдома, що душа його знову на місці.
Характерні риси
Також аналіз “Чудика” Шукшина був би неповним, якби ми не згадали про те, що твори на цю тему є характерними для письменника. Дуже часто в його творчості зустрічається даний тип героя – простого, позитивного дивака, який не зрозумілий “злому” жителю міста з вже закостенілої душею.
