Покровський Хотько монастир – один з найдавніших в Підмосков’ї, йому понад 700 років. Основною святинею обителі є мощі преподобних Кирила і Марії. Це батьки Сергія Радонезького. У Хотьковский монастир регулярно приїжджають паломники, щоб поклонитися святині і попрацювати на славу Божу.
Початок історії
Як написано вище, монастирю понад 700 років. Перші літописні згадки датуються 1308 роком, точна дата зародження обителі відсутня. Спочатку монастир був невеликим, розташовувався недалеко від Троїце-Сергієвої лаври. Обитель стала набирати популярність після того, як тут знайшли спокій батьки преподобного Сергія Радонезького. Їх чесні мощі назавжди залишилися в монастирі, навіть в роки радянських гонінь не покидаючи його території.
XV-XVII століття
XV століття – голодний час для маленької обителі, де панувала жахлива бідність. Але вже на початку XVI століття (1506 рік) на монастир звернула увагу влада, до якої належав великий князь і боярська Дума. Хотьковский монастир отримав невелику грошову дотацію, виділену великокнязівською владою, що дозволило йому трохи поправити своє убоге становище.
У цьому ж столітті обитель перетворили на жіночу, а потім і зовсім віддали в управління Троїце-Сергієвої лаври. Її насельники з усіх сил намагалися підтримати небагатий Хотьковский монастир. Під управлінням Троїце-Сергієвої лаври жіночий монастир почав оживати, до кінця XVI століття в ньому вже налічувалось 35 насельниць. Тоді ж на території обителі був збудований новий дерев’яний храм, освячений в честь Миколая Угодника.
Настав XVII століття з його військовим часом. Польсько-литовські війська розорили Хотьковский монастир, а його насельниці були змушені ховатися від загарбників у Троїце-Сергієвій лаврі. Обитель преподобного Сергія вистояла, але два роки піддавалася жорстокій облозі військ.
В середині 1620-х років почалося відновлення жіночого монастиря після розорення. Воно завершилося тільки в 1648 році, в цей же період монастирю приписали селянські двори, що зіграло позитивну роль у поліпшенні його добробуту. Обитель була виведена з управління Троїце-Сергієвої лаври і віддана в розпорядження Московського єпархіального архієрея. Повноцінного забезпечення монастир не бачив, дуже виручало майстерність насельниць. Вони славилися як вправні швачки, в Сергієво-Посадському музеї і зараз можна бачити церковні облачення, зшиті тодішніми черницями і послушницями.
XVIII – початок XX століття
У XVIII столітті на території Хотьковского Покровського жіночого монастиря розпочалися масштабні будівельні роботи. На місці старої дерев’яної Миколаївської церкви виросла нова кам’яна, були споруджені Святі ворота. Через кілька десятиліть над ними побудована надбрамна церква Різдва Іоанна Предтечі.
У XIX столітті будівництво на території обителі тривало. В той момент у монастирі проживало близько 300 насельниць, у зв’язку з цим почалася споруда великого Покровського собору, призупинена влітку 1812 року. Після війни будівництво відновилося, реставраційні роботи завершилися в 1816 році, тоді ж відбулося освячення собору. Побудовані два приділи – на честь преподобного Сергія Радонезького і святителя Алексія, митрополита Московського.
Весь XIX століття характеризується як одна велика стройка. Були збудовані додаткові корпуси для ченців, приміщення під лікарню, школу і готель. Кількість насельниць збільшувалася, монастир перейшов до гуртожительному статуту. До цього він був особожитийным, кожна насельниця жила у власній келії і вела своє господарство.
Настав XX століття, його початок ознаменувався будівництвом нового собору. Справа в тому, що кількість паломників збільшувалася, і старий Нікольський храм Хотьковского монастиря не міг вмістити всіх бажаючих. Тоді й було прийнято рішення про побудову нового храму на місці попереднього. Будівництво Нікольського нового собору місткістю понад 2000 чоловік завершилося в 1904 році.
Радянський час
Трагічні сторінки в історії Хотьковского монастиря почалися після революції. Монастир закрили у 1922 році, але служби в ньому тривали. Влади відняли великі території, залишивши насельницам лише богадільню для проживання. Приміщення не змогло вмістити всіх сестер, частина з них розійшлася по найближчих селах.
У 1928 році вигнали залишилися в обителі насельниць. Багато з них були відправлені в заслання і табори, в 1931 році заарештували ігуменю Варсонофію. Її відправили в Казахстан, але матінка померла по дорозі.
У 1932 році був закритий нещодавно відбудований Нікольський собор, перед цим споруда піддалася розграбуванню. Підірвали дзвіницю, в игуменском корпусі відкрили сільськогосподарський технікум. У Покровському соборі заробив хімічний цех промислового комбінату, а в решту будівлі в’їхали селяни з довколишніх сіл. Мерзоту запустіння тривало до 1989 року.
До речі про мощі преподобних Кирила і Марії – батьків Сергія Радонезького. Вони не залишали території обителі навіть у найстрашніші часи. Мощі завбачливо закопали біля стін Покровського храму, віруючі приходили в розорений монастир, молилися біля місця їх поховання.
Відродження
Настав 1989 рік, Московський патріархат отримав зруйнований і спаплюжений Покровський собор. З цього моменту почалося відродження однією з найдавніших святинь – Хотьковского монастиря.
У 1993 році ігуменею обителі було призначено монахиню Олімпіада. Вона разом з першими насельницями і почала піднімати монастир з руїн.
На сьогоднішній день у монастирі діє пансіон для дівчаток, працює духовна бібліотека, відвідувати її може кожен городянин. Обитель опікується будинок престарілих і дитяче відділення Московської обласної психіатричної лікарні.
В монастир приїжджають тисячі паломників, які бажають понести тут послуху і просто доторкнутися до великої святині землі руської.
Храми монастиря
Будівлі Покровського Хотькова монастиря відрізняються своєю архітектурою. Головною спорудою вважається Покровський собор, де знаходяться мощі святих Кирила і Марії. Споруда побудована у відповідності з архітектурою епохи класицизму – п’ятиглавий храм.
Архітектура Хотьковского монастиря різноманітна. Вона варта окремої уваги. Приміром, Микільський собор – перший в Росії, споруджений в російсько-візантійському стилі. Він займає друге місце за площею і пишності споруд на території обителі.
На третьому місці – надбрамний храм на честь Іоанна Предтечі. Реставраційні роботи в ньому майже завершені.
Надбрамний храм на честь святителя Митрофана Воронезького реставрується донині. Прихожан в ньому практично не буває, бо приміщення вважається домовиком, на службах присутні тільки насельниці монастиря.
Святиня обителі
Найголовнішою святинею Хотьковского монастиря є мощі батьків преподобного Сергія Радонезького – Кирила і Марії. Люди приїжджають сюди, щоб помолитися святому сімейству і попросити допомоги. Найбільш часто просять допомоги у влаштуванні власного сімейного життя, дівчата моляться про заміжжя, а матері – про благополучному шлюбі дочок.
Адреса
Благочестивим паломникам, охочих поклонитися мощам святих Кирила і Марії, корисним буде знати адресу обителі: місто Хотьково, вул. Кооперативна, володіння 2.
Для тих, хто мріє пожити в монастирі і нести послух, є хороша новина. Є можливість зупинитися в будинку паломника, тільки попередньо необхідно зателефонувати з монастирем і попередити про свої наміри попрацювати на славу Божу. Телефон обителі вказано на її офіційному сайті. Тут же можна замовити екскурсії.
Розклад богослужінь
У монастирі щодня ведуться ранкові та вечірні служби:
- У будні початок божественної літургії о 7:30.
- У вихідні та святкові дні в Покровському соборі проводиться молебень з читанням акафісту перед мощами святих праведних Кирила і Марії. Початок молебню – в 7:00.
- У вихідні та святкові дні божественна літургія починається в 8:00 в Нікольському соборі.
- Всенічне бдіння (вечірня служба) починається в 17:00 щодня.
Про ігумені
Минуло 25 років з того моменту, як матінці Олімпіаді був вручений ігуменський посох, а разом з ним – зруйнований монастир. На сьогоднішній день обитель відродилася, славиться своєю красою. Матушка ігуменя продовжує очолювати її.
Майбутня ігуменя народилася у Владивостоці, але її родина незабаром переїхала в Саратовську область. Коли матінці Олімпіаді виповнилося 20 років, вона покинула отчий дім, виїхавши в Сергіїв Посад, поступила в медичне училище. Жила в Москві, вчилася, після отримання диплома повернулася в Сергіїв Посад, де працювала на посаді медичної сестри близько 10 років.
Бог привів майбутню ігуменю в Ригу, де вона 13 років прожила в Троїце-Сергієвому монастирі. Обителлю керувала в ті роки ігуменя Магдалина, нині покійна. Матінка згадує про неї як про проникливий людині, що має велику любов до людей. Ця любов підкорила майбутню настоятельку Хотьковского монастиря, тривалі і довірчі бесіди зі своєю наставницею запам’яталися на все життя.
У Ризі матінка Олімпіада була благочинної, як вище написано, жила там протягом 13 років. Потім приїхала в Хотьково, де за розпорядженням святішого патріарха Алексія II стала настоятелькою обителі. Через півтора року прийняла сан ігумені, в якому знаходиться і донині.
На сьогоднішній день в обителі проживає 80 сестер, 50 з них прийняли чернечий постриг. Матінці доводиться нелегко, бо у кожної насельниці свій характер, необхідний індивідуальний підхід. Вона намагається враховувати характер сестер, даючи їм послуху, дивиться на схильність до тієї або іншої справи, а також на освіту. Приміром, якщо насельниця добре співає, її можуть поставити на клірос, при наявності відповідної освіти – точно буде там.
В допомогу паломнику
Що потрібно знати, збираючись пожити в монастирі? По-перше, орієнтуватися на власне здоров’я, бо важкі послухи при наявності певних захворювань заборонені. По-друге, варто враховувати наявність вільного часу, в період якого паломник хоче попрацювати в обителі. Заздалегідь попереджають про це готельну сестру, обговорюючи терміни перебування в будинку паломника.
При заселенні в монастирську готель необхідно мати паспорт. Без документа, що підтверджує особу, можуть відмовити у поселенні. Одягатися слід скромно, бажано в довгу темну спідницю, кофту з довгим рукавом і без декольте, на голові обов’язково наявність хустки.
Послух у монастирі не вибирають, куди пошлють, там прочанин і трудиться. Під час роботи не варто голосно перемовлятися з іншими паломниками або насельниками обителі. Пусті розмови забороняються, так само як і безпричинний сміх.
На території монастиря не можна лихословити, розпивати спиртні напої, поводитися розбещено, заграючи з чоловіками-прочанами (на жаль, зустрічається і таке). Заборонено слухати музику, лузати насіння, вживати різко пахне їжу. У загальній келії, куди селять паломників, їсти не можна, для цього у готелі повинне бути спеціальне приміщення. Співробітників годують, як правило, двічі на день спеціальної трапезній. Ті, кому мало дворазового харчування, можуть перекусити в монастирському кафе за свій рахунок.
Збираючись попрацювати в обителі, зідзвонюються з нею і заздалегідь обговорюють свій приїзд.
Висновок
Така історія Хотьковского монастиря – однієї з найдавніших святинь в Підмосков’ї. Обитель відкрита щодня, з 6:00 до 21:00.
