У чому відмінність сповіді від покаяння?
Сповідь є таїнством, що включає в себе каяття. Полягає це таїнство в добровільному визнання вчинених гріхів і відпущення їх священиком, тобто дарування людині прощення понад. Іншими словами, сповідь – це зовнішній обряд або ритуал, на відміну від покаяння.
Покаяння позначається терміном «метанойя». Це не зовнішній, а внутрішній обряд, особистий, властивий душі кожної людини. Сповідь гріхів перед причастям без покаяння є простою фікцією, свого роду адміністративної процедури «для галочки». У покаянні міститься вся суть таїнства сповіді, воно є спонукальною причиною для участі в ній.
Покаяння – стан кардинально зміни свідомості у відношенні яких-небудь дій, думок, явищ або вчинків. Тобто це зміна в сприйнятті скоєного, яка сталася у свідомості конкретної людини, свого роду «душевний переворот». Супроводжується ця зміна глибоким каяттям у вже скоєному, твердим наміром ніколи не повторювати цю дію і усвідомленням його неприйнятність, противності. Також виникає і душевна потреба поділитися власним емоційним станом, бути прощеним за що-небудь. У колишні часи люди нерідко давали якісь обітниці, накладали на себе обмеження на знак покаяння. Будучи переконаними в необхідності підкріпити каяття і заслужити прощення, вони здійснювали богоугодні справи або ж терпіли нестатки. У злиднях, як правило, покаяння проводили священнослужителі.
Мається на увазі, що прийшов на сповідь людина вже відчув внутрішнє покаяння і потребує полегшення своєї душі, відпущення гріхів. Про це варто поміркувати, складаючи пам’ятку-список гріхів перед сповіддю. Немає потреби включати в нього те, що не викликає внутрішнього відрази чи бажання заплакати, наміри ніколи не повторювати. Іншими словами, не потрібно детально розповідати священнослужителю про те, що є повсякденними дрібницями і не викликає душевного сум’яття. Гріх має як мінімум турбувати того, хто сповідається.
Таким чином, таїнство сповіді – це зовнішній вияв покаяння і одночасно з цим його логічне завершення.
