Геохімічний бар’єр: визначення терміна, особливості

Комплексні бар’єри

При накладенні у просторі декількох класів даних явищ виникає комплексний геохімічний бар’єр, який виділяють в окрему самостійну категорію. Вчені вважають, що в природних умовах такі бар’єри займають одне з лідируючих місць. В якості прикладу можна навести поєднання кисневого та сорбційного бар’єрів у гірських районах:

  • джерела, що виходять на поверхню землі в глейових горизонтах, насичені розчиненими гідроксидами тривалентного заліза, які окислюються під впливом атмосферного повітря (кисневий бар’єр);
  • осідають колоїди є добрими сорбентами для інших хімічних сполук;
  • в результаті формується другий – сорбційний бар’єр.

Про великий ролі комплексних бар’єрів свідчить також той факт, що завдяки їм утворилися багато поклади корисних копалин.

Різновиди фізико-хімічних бар’єрів

Серед фізико-хімічних бар’єрів виділяють наступні типи:

  • Кисневий. Окислення відбувається у присутності великого обсягу вільного кисню у водах, що підступають до бар’єра.
  • Сульфідний (сірководневий). Осадження речовин в реакції з H2S.
  • Глеевый. Для цього бар’єру характерна відновна реакція (без вільного кисню і сірководню).
  • Лужний.В результаті зниження кислотності відбувається утворення гідроксидів і карбонатів, випадають в нерозчинний осад.
  • Кислотний. При зменшенні рН спостерігається формування малорозчинних солей.
  • Випарний. Концентрація міграційних речовин збільшується за рахунок випаровування води і кристалізації солей.
  • Сорбційний. Відбувається вилучення певних речовин за рахунок природних сорбентів (глини, гумус та інші).
  • Термодинамічний. Підвищення концентрації та осадження речовин при різкому коливанні тиску і температури. Найбільш яскраво цей процес протікає у водах, що містять вугільну кислоту.