Історичні дослідження суті буття
Щоб описати філософський сенс проблеми буття, коротко потрібно розглянути історичні дослідження в цій області пізнання. Вперше представлений термін був ужитий Парменидом (філософ 5-4 ст. до н. е..). В часи існування цього мислителя віра людей в богів Олімпу стала помітно знижуватися. Міфи стали розглядатися як вигадка, що рушило основні світові норми. Світ, Всесвіт стали сприйматися як щось безформне і ненадійне, ніби у людей з-під ніг вибили опору. Чоловік став відчувати страх, тривогу, що зробило їх життя жахливою.
Люди на підсвідомості зневірилися, почали сумніватися у всьому, не могли знайти вихід із глухого кута. Їм потрібно було знайти міцну, надійну опору, віра в нову силу. В особі Парменіда філософія змогла усвідомити проблему, що склалася. На місце сумнівів в силі богів прийшло усвідомлення влади розуму, думки. Але це були не просто роздуми. Це «чиста», абсолютна думка, яка не пов’язувалася з чуттєвим досвідом. Парменід сповістив людство про новій силі, відкритої ним. Вона утримує світ, не дозволяючи йому зануритися в хаос. Такий підхід дозволив упорядкувати глобальні процеси в розумінні людей.
Новий філософський сенс буття розглядалося Парменидом, як провидіння, Божество, вічне. Він стверджував, що всі процеси відбуваються не просто так, а «по необхідності». Хід речей не може змінитися з волі випадку. Сонце раптово не погасне, люди не зникнуть в один день. За предметно-чуттєвим світом філософ вбачав щось, що виконувало б роль гаранта для всього сущого. Парменід називав це Божеством, що означало для людей нову опору і підтримку.
Термін «буття» філософ запозичив у грецькій мові. Але значення цього слова отримало нове наповнення. Бути – це існувати в реальності, бути в наявності. Ця категорія стала об’єктивним відповіддю на потреби тієї епохи. Парменід наділяв буття наступними характеристиками:
- Це те, що є за чуттєвим світом, це думка.
- Воно єдино, абсолютно і незмінно.
- Відсутній розподіл на суб’єкт і об’єкт.
- Є усією можливою спільністю досконалостей, головними із яких є Добро, Істина, Благо.
Буття – справжнє існування, у якого немає початку і кінця. Воно неподільне, незнищенне, нескінченно. Буття не потребує ні в чому, позбавлене почуттів. Тому його можна осягнути лише розумом, думкою. Парменід, щоб описати філософський зміст категорії буття коротко, представляв для людей його у вигляді сфери, у якої немає меж у просторі. Такий опис випливало з уявлення, що куля – найвродливіша, досконала форма.
Під думкою, якою і є буття, на думку філософа, він мав на увазі Логос. Це космічний Розум, через який людина розкриває для себе Істину буття. Вона відкривається для людей безпосередньо.
