Сюжет: зав’язка роману
Спекотне петербурзьке літо, липень. Вимушений з-за відсутності коштів залишити університет, колишній студент Родіон Раскольников прямує до баби-процентщице, у якій колись закладав годинник. Він бідний, його гнітить ситуація, що він фінансово залежний від своєї матері і сестри, яка готується без любові вийти заміж за багатого людини, щоб утримувати себе, а також допомагати родині.
Захоплений образом Наполеона, Розкольників замишляє злочин – убивство лихварки, жалюгідною, на його думку, баби. Після цього власне життя студента і життя близьких повинні змінитися в кращу сторону. Однак Раскольникову доведеться зробити подвійне вбивство, позбавивши життя також сестру лихварки – Лизавету.
Як далі розвивається сюжет роману “Злочин і покарання”, розглянемо трохи нижче.
Завершення сюжетної лінії
Раскольникова мучать докори сумління, він захворює. Слідчий, який прочитав його статтю, написану за кілька тижнів до загибелі старої лихварки та її сестри під назвою “Про злочин”, починає підозрювати у вбивстві студента. Він веде з ним діалоги, які змушують Раскольникова покаятися і прийти з повинною.
Але перед цим той відкриває правду Сонечки Мармеладовой, дочки титулярного радника, з яким колись познайомився в пивній. Дівчина містить сім’ю, займаючись проституцією, але при цьому зберігши душу чистою і непорочною. Вона переконує Раскольникова зізнатися в злочині, обіцяє свою підтримку.
Після завершення суду, на якому головному героєві виносять вирок – 8 років каторги, Сонечка відправляється за ним в Сибір. Такий сюжет “Злочину і покарання”, короткий виклад якого дозволяє вловити головну проблему – поділ людей на “тварюк тремтячих” і тих, хто “право має”. Цю дилему поставив перед собою Розкольників, мріючи віднести себе до другої категорії. Але герой знаходить внутрішній спокій лише тоді, коли щиро розкаюється:
Хіба я вбив стареньку? Я себе вбив! (Р. Розкольників)
