Казки Ферганської долини
Ферганська танцювальна школа відрізняється особливою плавністю рухів танцівників. Виразно розгорнутими догори кистями рук, безліччю кружлянь на місці, говорить пластикою.
Елементи пантоміми і виразна міміка характерні для всіх узбецьких національних танців. Але ферганська школа допускає імпровізації з акцентом на індивідуальні емоції і вираження власних почуттів танцівниці або танцюриста.
Часом танцювальні варіації нагадують мініатюрні вистави, сценки з життя. Здається, що саме життя танцює на сцені.
Яскраві картинки з життя молодої дівчини, наповненої мріями про коханого, або турботи господарського і тямущого хлопця, пов’язані з пристроєм в житті, роботою: випіканням хліба або гончарним мистецтвом.
Рольові танці – м’які, пластичні й виразні – супроводжуються не тільки показом побутових ситуацій, але й композиційно відрізняються закінченістю сюжету, особливими танцювальними зв’язками.
На фото танець юної дівчини, яка мріє про щасливе життя.
Як “Лязги” в хорезмської школі, так у ферганській найбільш популярним вважається танець “Тановар”.
Саме слово означає насолода душі, відбувається з двох слів (“тан” – тіло або душа, “овар” – насолода).
Танець красномовно розповідає про почуття жінки, це справжнє вираз люблячої жіночої душі.
