Поет
Нижегородська губернія, село Болдіно. За дев’яносто днів, проведених тут в кільці холерного карантину, Олександр Сергійович Пушкін подарував людству унікальне літературна спадщина.
Під враженням щойно виданої “Іліади” в перекладі Гнєдича Пушкін звертається до античної поезії. П’ять антологических мініатюр, серед яких і “Царськосільська статуя”, стають прикладом ідеальної стилізації. Відтворений стиль, зі всіма притаманними йому обов’язковими рисами, постає в обрамленні власного, неповторного стилю автора.
Витончена лаконічність вірша, височина, грація форми відтворювали дух античної ліричної поезії. Чотиривірш Пушкіна просякнуте юнацькими мріями, прекрасними образами, пам’яттю про час, проведений в Царському Селі. Класична форма твору дивним чином співзвучна форм скульптури, створеної в стилі ампір. Печаль, застигла в бронзі, завмерла в чотирьох рядках. Поетичне мить печалі, відбите у вічності.
Урну з водою впустивши, про скеля її діва розбила.
Діва сумно сидить, пусте тримаючи черепок.
Диво! Не сякнет вода, виливаючись з урни розбитої;
Діва, над вічною струменем, вічно сумна сидить.
А. С. Пушкін
