Поява аріанства на Русі
Вже у другій половині IX століття Русь налагодила активну торгівлю з Візантією. Завдяки цьому відбувався культурний обмін. Візантійські історики писали про випадки хрещення русів і створення великих християнських громад. Константинопольський патріархат оголосив про заснування руської митрополії десь на Кримському півострові.
Християнство слов’янських народів мало залежало й від Візантії, і Римської імперії. Зберігалася самобутність, богослужіння велися на місцевих мовах, священні тексти активно перекладалися.
До того часу, коли аріанство з’явилося на Русі, слов’яни із проповіді Кирила і Мефодія вже підхопили ідею вселенської церкви, як розуміли її апостоли. Тобто християнської громади, яка охоплює всі народи і єдиної у своїй многообразности. Слов’яни IX-X століть відрізнялися віротерпимістю. Вони брали послідовників різних християнських вчень, у тому числі ірландських ченців та аріан.
Боротьба з цією єрессю не була на Русі особливо бурхливою. Після того як Рим заборонив слов’янське богослужіння, Мефодій пішов на зближення з арианскими громадами, в яких вже були підготовлені священики та богослужбові тексти на слов’янській мові. Він так ратував за національну церкву, що в одній з чеських літописів був названий “російським архієпископом”. Візантія і Рим ж вважали його послідовником аріанської єресі.
