Аріанство після Нікейського собору
Майже відразу після завершення Вселенського собору з’ясувалося, що далеко не всі єпископи підтримують новий Символ віри. Він сильно відрізнявся від традицій, що склалися в східних єпархіях. Вчення Арія бачилося більш логічним і виразним, тому багато виступали за прийняття компромісних формулювань.
Ще одним каменем спотикання стало слово “єдиносущий”. Воно жодного разу не вживається в текстах Священного Писання. Більше того, воно асоціювалося з єрессю модалистів, засудженої на Антіохійському соборі ще в 268 році.
Сам імператор Костянтин, побачивши, що розкол церкви після вигнання аріан лише посилився, висловлювався за пом’якшення формулювань Символу віри. Він повертає вигнаних єпископів і відправляє у посилання вже прихильників никейства. Відомо, що під кінець життя він навіть прийняв хрещення від одного з найвідданіших аріанських священиків Євсевія Нікомедійського.
Сини імператора підтримували різні християнські течії. Тому на заході процвітало никейство, а на сході – аріанська єресь, але в більш помірному варіанті. Її послідовники називали себе омиями. Навіть сам Арій був помилуваний і вже готувався до повернення йому пресвітерської сану, але раптово помер.
В сутності, аріанство було чільним напрямом аж до скликання Вселенського собору в Константинополі. Цьому сприяло ще й те, що до племен варварів в Європу вирушали місіонери в основному представники східної церкви. Багато з вестготів, вандалів, ругов, лангобардів і бургундів зверталися в аріанство.
