Не можна вважати матеріал вивченим, якщо відомі тільки ввідні слова в реченні і їх відокремлення. Важливо знати походження того чи іншого вступного слова.
Вони походять з різними частинами мови. Такими є:
Прикметники в різних відмінках, короткій формі, так і в найвищому ступені (право, найбільше, найменше, головне, найголовніше).
Іменники. Вони можуть стояти в різних відмінках, вживатися з прийменником або без нього (на радість, на радість, на щастя, на щастя).
Займенники, що вживаються в непрямому відмінку з прийменником (між тим, крім того, до того ж).
Прислівники, які можуть вживатися як у позитивній, так і в порівняльної ступеня (звичайно, вірніше, точніше, коротше, безперечно, ймовірно).
Дієслова, які можуть вживатися як у дійсному, так і в наказовому способі (віриш, кажуть, думаю, помилуй, здавалося, уяви).
Інфінітив (мабуть, зізнатися, знати).
У поєднанні з деепричастиями (коротше кажучи, м’яко кажучи, правду кажучи).
