Особисте життя
Перший шлюб у актора був студентським. Він закохався в однокурсницю Галину Булкіну. Але на процес навчання відносини не вплинули – пара офіційно зареєструвала шлюб і потрапила за розподілом на кіностудію імені Горького.
Пізніше пара розлучилася, і прямо на роботі Юрій Сорокін зустрів свою другу дружину Людмилу Сергіївну Кирпичникову, з якою і прожив до смерті. У шлюбі у них з’явився син Вадим. Людмила працювала фотографом і підтримувала свого чоловіка у всіх починаннях. Більшу частину життя вони провели на дачі, яку облаштували практично своїми руками.
Кар’єра
Відразу після закінчення Вдіку Юрій Сорокін почав активно зніматися. Він взяв участь у десятках проектів, в тому числі у фільмах: «Міцний горішок» (1967), «Офіцери», «Пригоди жовтої валізки», «А зорі тут тихі» та в багатьох інших. Йому дуже добре вдавалися ролі військових, міліціонерів і моряків.
Але Юрій Валентинович був не задоволений своєю роботою на екрані, тому постійно перебував у пошуку себе: брав участь у театральних постановках, займався дубляжем. Але скоро цікавих проектів стало недостатньо, тому в 1983 році Юрій вступив до ВДІКУ на режисерський факультет.
Для багатьох Юрій Сорокін – актор, тому що в якості режисера він так і не зміг прославитися. Він закінчив навчання в нестабільному 1987 році, що позначилося на його роботі. Тільки в 1991 році він зміг випустити свій перший міні-серіал – «Одкровення Іоанна Першодрукаря», який всього один раз був показаний на екранах. Така ж доля спіткала і другу роботу: «Під знаком Скорпіона», але Юрій Валентинович не опустив руки і після періоду простою зміг випустити цикл «Ілюстрована історія Російської держави» і кілька короткометражок.
Останні роки актор присвятив викладанню дітям з парафіяльної школи акторської майстерності.
Служителі та прихожани зайнялися похоронами, коли Юрія не стало. Він похований під Фрязіно.
