Трифон Вятський: житіє, добрі справи, подвижництво і заснування монастиря

Підстава Успенського монастиря і канонізація Трифона

Повернувшись в Пырский монастир, майбутній святий Трифон Вятський вів життя просту. Хоча чутка і рознесла звістка про повернення у стіни обителі чудотворця, Трифон не залишав своєї келії, за винятком тих моментів, коли це було необхідно, проводив дні і ночі в молитвах і осягненні Священного Писання.

Незабаром Трифон знову залишив обитель і усамітнився на землях Строганових, на горі поблизу річки Чусова. Однак люди і сюди приходили нескінченним потоком і далеко не всі з них дійсно відчували потребу в допомозі. Прожив у цих землях майбутній святий дев’ять років, а залишив їх на прохання Григорія Строганова.

Пішовши з володінь Строганових, Трифон попрямував до свого духовного наставника, отцю Варлааму. Поділився з ним думками про те, що немає в землях Вятских ні однієї обителі. Отримавши від Варлаама благословення на заснування монастиря, майбутній святий відправився в далекий шлях, в якому було йому бачення місця, де і слід було збудувати обитель.

24 березня 1580 року митрополит благословив заснування монастиря і поклав Трифона в сан священика. А 12 червня того ж року особливу грамоту на облаштування обителі дав цар Іван Васильович, додавши до неї дзвони і богослужбові книги.

Саме будівництво ж йшло зі значними перешкодами до того моменту, поки одному з місцевих селян не було явлено уві сні видіння Божої Матері, яка вказала місце для храму. Таким чином була закладена церква Благовіщення Пресвятої Богородиці, і справи з облаштування нової обителі тут же пішли на лад. Незабаром невеликий монастир став тісний і його розширили, заклавши великий храм Успіння Божої Матері. В наш час ця церква є Успенським Кафедральним собором Трифонова монастиря і в ній покояться мощі вятського святого.

Канонізований же чудотворець вятський був рішенням Священного Синоду тільки в 1903 році, у лику преподобного. Днем його пам’яті є 21 жовтня за григоріанським стилем. Почитаємо преподобний Трифон Вятський по всій Русі. Але особливою любов’ю і повагою користується цей святий у жителів Вятського і Пермського краю.