Чоловічий монастир
Пов’язаний з ім’ям цього святого і однойменний чоловічий монастир. Це цілий комплекс печерних монастирів, які належать до VI століття приблизно в 60 кілометрах від Тбілісі в районі грузино-азербайджанської кордону.
Головним з них вважається лавра святого Давида, розташована на північному схилі гори. Це найдавніший монастир всього комплексу, заснований одним з тринадцяти сирійських отців у природній печері Гареджа.
В IX столітті в околицях цього місця були споруджені трапезна і Преображенська церква. Після цього монастир не раз страждав від нашестя чужинців. В XI столітті його розграбували сельджуки, а в XIII ст. – монголи. На початку XV століття він був сильно зруйнований Тамерланом, а ще приблизно через століття персидським шахом Аббасом I.
Перші спроби відновити монастир почав робити цар Теймураз в кінці XVII століття. Фактично його відродженням вважається 1690 рік, коли його настоятелем став преподобний Онуфрій Мачутадзе. Йому вдалося відновити монастир у старих права, повернути раніше належали йому землі, звести кріпосні стіни для захисту від ворогів, побудувати трапезні.
У XVIII столітті монастир знову зазнав численних нападів і руйнувань, потім інтерес до нього пропав після появи світських і духовних шкіл у різних містах Грузії. Згадали про нього лише в часи радянського застою. Сюди було проведено електрику, підведена дорога, побудовані кілька будиночків для ченців.
Саме тут зберігаються святі мощі Давида Гареджийського. Православні грузини відзначають, що за довгі століття свого існування монастир багаторазово зазнавав нападів і руйнувань, але все-таки зумів вистояти, зігравши важливу роль у духовному розвитку Грузії.
