Соціальна модернізація суспільства: поняття, особливості, приклади
Типи модернізації
Існує два типи модернізації соціальної — органічна і неорганічна. Органічна – це коли розвиток країни відбувається зсередини, під дією внутрішніх факторів. Це відбувається завдяки культурним і психологічним особливостям населення країни. Вважається, що при органічної модернізації один народ здійснює відкриття в науці і техніці, нічого не запозичуючи у інших націй.
Неорганічна, або як її ще прийнято називати, вторинна, модернізація відбувається під дією зовнішніх факторів, коли країна стикається з більш розвиненими державами. В такій ситуації вона змушена запозичити у більш розвиненого народу їх технології, культурні і політичні інститути. Вторинну часто називають «наздоганяючої модернізації» і в основному цей термін відноситься до колишніх колоній і полуколониям.
Етапи розвитку європейської цивілізації
Історію соціальних змін у суспільстві ділять на такі етапи:
Первісний стан. Прості знаряддя праці. Живуть переважно збиральництвом і полюванням. Відсутня писемність, мистецтво – примітивні малюнки на стінах печер і куренів.
Античний період. Для цього періоду характерний розвиток сільського господарства, тваринництва. Зародження і розвиток наук: астрономії, математики, філософії, права. З’являється писемність. Зводяться складні і грандіозні будови з використанням механічних пристосувань і машин. Економічна система побудована на використанні рабської праці. Античний період закінчився падінням Римської імперії і тривалим періодом застою, аж до епохи Відродження.
Епоха Відродження. Розвиток мануфактурного виробництва, поява нових механічних пристосувань і машин. Будівництво вітрильних суден для далекого плавання. Відкриття нових територій і торгових шляхів. Ідеї гуманізму. Поява перших банків і бірж.
Епоха Просвітництва. Розвиток науки і техніки, поява перших капіталістичних підприємств і класу буржуа. Проте на підприємствах все ще використовується м’язова сила людей і тварин. В якості основного джерела енергії використовується вугілля.
Індустріальна епоха. Поява нових видів транспорту: пароплави, паровози, перші автомобілі. Винахід парового двигуна, телеграфу, телефону, радіо та електрики. Відбувається масовий відтік населення з села в місто. Перехід від аграрного до індустріального суспільства супроводжується швидкою урбанізацією.
Постіндустріальний період. Поява сучасних комунікацій та засобів передачі інформації, комп’ютери, інтернет, мобільні телефони, роботи. Велика частина населення працює в сільському господарстві або промисловості, а у сфері послуг. Основним капіталом підприємств у постіндустріальних країнах є знання і технології.
Перехід на новий етап зазвичай відбувається тоді, коли колишня суспільна система перестає відповідати новим умовам. Настає криза, виходом з якого може бути лише перехід на новий, більш високий рівень розвитку. Росія повторює цей шлях, тобто він є загальнолюдським, але російський шлях має свої специфічні риси. Це пов’язано з тим, що історично Росія спочатку складалася як централізовану державу з авторитарним типом правління. Тому перехід з одного рівня на інший завжди відбувався «зверху» з боку правлячої верхівки, а не знизу, як це було в країнах західної Європи.
