Соціальна культура – це система суспільних норм і правил, знань і цінностей, з допомогою яких люди існують в соціумі. Хоча вона і не охоплює широкий спектр людського життя, але чудово поєднує в собі і духовні, і моральні цінності. Також вона трактується як творча діяльність, яка спрямована на їх створення. Таке поняття необхідно людині, щоб позначити першорядну функцію культури суспільства.
Соціальна спрямованість
Культура в цілому і соціальна – це поняття, які відрізняються широтою застосування. Загальний термін застосовний для багатьох сфер діяльності людини – філософії, історії, соціальної антропології, мови тощо. Соціальна культура суспільства – це перш за все поєднання слів, що позначає, що термін має соціальну природу, і без неї він не може існувати в принципі. Такий підхід, що забезпечує взаємодію індивідів у суспільстві, має важливе значення.
Соціальна культура – це структурована система, яка складається із знань людей, їх цінностей, життєвих норм і традицій. Саме за допомогою таких елементів людина живе, організовує себе, дає правильні установки розуму. Роль даного поняття дуже важлива, так як вона здатна регулювати життя людей.
Функції
Основи соціальної культури – це насамперед функції, які досить різноманітні по застосуванню і змістом, закладеному в них:
Побічні функції соціальної культури людини – це визначення способу життя, формування певних орієнтирів і пріоритетів. Поняття також спрямована на те, щоб людина конструював протягом життя у своєму розумі якусь систему, програму з установками, які будуть тиснути на нього, якщо вчинок не вважається нормою. Це доведено багатьма дослідниками, тому соціальна культура – це важливий аспект життя в суспільстві. Вона виховує людину точно так само, як тварин у дикій природі виховує їх програма поведінки, закладена у них на генетичному рівні.
Етапи формування
Як і все існуюче на землі, соціальна культура має свою історію розвитку, яку прийнято умовно розділяти на конкретні етапи:
- Первісне спільнота – представники цього періоду мають схожі уявлення і можливості, у них немає ніяких технологічних засобів, тільки елементарні, необхідні в побуті. Роль терміна в цьому випадку не вирішальна, він просто відповідає за організацію дій.
- Поділ праці, поява племен – вся діяльність окремих одиниць племені спрямована на досягнення загальних цілей, на підтримку життєздатності, а також на захист від ворожих сусідів.
- Аграрні цивілізації – соціальна і фізична культура були спрямовані на те, щоб забезпечити благами військові підрозділи і вища знати, для чого до праці змушення робочі стану.
- Індустріальний період, поява класового суспільства – поняття в даному випадку допомагало досягти взаємозалежності між класами, що спонукало людей до праці.
- Постіндустріальне розвиток – період характеризується тим, що основним товаром є інформація, а не речі чи предмети. У цьому періоді у поняття з’являється цілий ряд завдань: взаємовідповідальність між людьми з різних галузей промисловості, усунення підвищених міграцій населення, вирішення екологічних проблем.
Аспекти
Розвиток соціальної культури дало можливість розрізнити два аспекти – статика і динаміка. Перша спрямована на вивчення структурних підрозділів розглянутої нами науки, а друга – на розвиток всіх її процесів в цілому.
Також в даному понятті існують більш дрібні підрозділи, які виділили соціологи шляхом довгих досліджень, а саме вихідні одиниці, які також називають культурними елементами. Такі дрібні складові також мають свої класи – вони можуть бути матеріальними або нематеріальними. Вони і утворюють відповідний поділ культури на два сегменти.
Матеріальний клас являє собою всі предмети, знання та вміння, які в процесі людського життя набувають матеріальний вигляд. Духовний клас складається з мов, кодів і символів, вірувань, норм і цінностей, причому немає необхідності в подальшій матеріалізації, так як поняття залишаються у свідомості людини і регулюють його життя.
Спадщина
Соціальне спадщина – це особливі, значимі для суспільства частині культури, які передаються наступним поколінням. Причому важливо, щоб ця інформація була прийнята ними і зрозуміла. Тільки в цьому випадку можна говорити про спадщину. Основна функція спадщини – це вираження культурних універсалій, описаних в роботах Дж. П. Мердока. Існують близько 70 універсалій, які є однаковими в усіх цивілізація. Наприклад, мова, релігія, обряди похорону, ігри та інше.
Універсалії хоч і загальні для всіх, але вони допускають існування безлічі різних течій, які мають свої традиції, манеру спілкування, уявлення, стереотипи, погляди на життя. Саме на цьому тлі випливає відома проблема – сприйняття і розуміння чужої культури. Прилучення до цінностей інших народів, їх розуміння відбувається через дві тенденції – етноцентризм і релятивізм.
Етноцентризм
Явище етноцентризму дуже поширене серед багатьох цивілізацій. Воно виражається тим, що інші культури сприймаються як щось нижче. Щоб вирішити проблему, багато хто намагається нав’язати власні погляди в чужій країні. Це, на думку деяких, дозволяє зробити культуру нібито краще. У перспективі такий погляд на речі може породити жахливі наслідки у вигляді війн, націоналізму, руйнування влади. Сьогодні поки це поняття виражається терпимістю. Саме тому можна знаходити в ньому і позитивні сторони зразок патріотизму, самосвідомості та солідарності.
Релятивізм
Релятивізм являє собою поняття, пов’язане з тим, що будь-яка культура має свою історію і причини бути такою. Тому при оцінці важливо брати до уваги саме ці фактори. Прекрасна думка відвідала американку Рут Бенедикт, професора Колумбійського університету, сенс якої полягає в тому, що неможливо зрозуміти культуру, якщо розглядати її нинішній стан. Її необхідно оцінювати у діахронічному просторі. Релятивізм, як правило, є наслідком етноцентризму, причому перший допомагає перейти від негативу до терпимості, взаєморозуміння, так як у будь-якої цивілізації в основному є причини бути такою, якою вона є зараз.
Як вчинити?
Головне правило при поїздці в іншу країну або просто оцінці чужої цивілізації – це поєднання етноцентризму та релятивізму. Це буде виглядати приблизно таким чином: людина буде пишатися своєю дивною і її багатою історією, але разом з тим буде поважати чужу історію і традиції, які привели її до нинішнього стану.
