Годування ненаситних чиновників
Відповідно до усталеної тоді традиції, великі князі доручали управління містами і волостями своїм намісникам, а також підлеглих їм служилим людям – тиунам. При цьому на місцеве населення покладався обов’язок утримувати їх і три рази на рік – на Великдень, Різдво і Петров день відзначався 29 червня (12 липня) – постачати запасами продуктів, необхідних їм самим, а також членам сімей та численної прислуги.
Це був звичайний корм, але крім нього існував ще й так званий въезжий. Його городяни і жителі сіл повинні були привозити на двір новопризначеного посадовця відразу ж після його прибуття до місця служби. Въезжий корм також подавався запасами м’яса, хліба, риби та інших продуктів. Окремою статтею йшов корм для коней і різного роду домашньої живності чиновника – корів, свиней, кіз і т. д. З кінця XVI століття продуктовий податок був замінений грошовим, і в гаманці князівських намісників потекла дзвінка монета. До моменту скасування годувань в 1556 році подібна практика була прийнята повсюдно.
