Етимологія за Фасмером
Філологи виявили перша згадка російської форми в 1764 р. Це був прямий переклад voyage з французької – «подорож». Більш ранньою версією терміна називають латинське viaticum, під яким мають на увазі гроші для витрат в дорозі. Або ж viaticus, яким вказували на будь-який об’єкт, заготовлюється для довгої дороги.
Можна зробити висновок, що мова йде не про спонтанному подорожі, а про ретельно продуманому, поетапно розпланованому турі. Загляньте в дорожній валізку і побачите: сукні для виходу в світ, парасолька на випадок дощу, теплу білизну, якщо мандрівник передбачає відвідування холодних кліматичних зон або ночівлі на відкритому повітрі.
Практика вживання
Незважаючи на те, що слово використовувалося майже три століття, до початку XXI воно вважалося застарілим. Сучасники віддавали перевагу більш конкретні визначення:
подорож – для тривалої подорожі;
відрядження – для робітника;
тур – для відпочинку і т. д.
Зрідка «вояж» можна було почути в іронічному ключі, в жартівливій формі. Воно надавало бесіді про майбутню поїздку елегантність, окрашивало в позитивні тони. Доречно у розмовах з близькими, з колегами, але поза офіційної обстановки. Туристичні агенти могли яскравою обгорткою та квітчастими фразами заманювати клієнтів. Втім, дещо змінилося в останні роки.
