Клятва – непорушний обітницю, обіцянки, запевнення в чим-небудь. Людина, що присягнувся зробити що-то, зобов’язаний виконати цю дію. Слово “клянуся” зміцнює віру в те, що вимовив це говорить правду, не лукавить і впевнений у своїх словах. Порушення клятви вважається тяжким злочином. Клянуться зазвичай тим, що найбільше дорого: близькими, дорогим майном, здоров’ям. Однак, чи можна це робити? Чому не можна клястися дітьми або батьками категорично?
Походження слова
Звернувшись до словника Даля, можна дізнатися, що слово “клятва” походить від “клясти” що означало “сварити” або “проклинати”. Простеживши за етимологічним розвитком кореня цього слова, можна відзначити, що від нього сталося ще й таке слово, як, наприклад, “прокляття”.
Клятва в міфології
У міфології древніх греків клятву уособлювала Стікс. Вважалося, що сама страшна клятва – водами Стіксу.
Якщо таку клятву порушував хто-небудь з Олімпійських Богів, його чекало суворе покарання: на дев’ять років він виганяли з гори Олімп і цілий рік повинен був лежати без ознак життя. Часто в свідки клятви закликали Зевса.
Клятва в ісламі
В мусульманській релігії традиційно існує кілька різновидів клятви: мимовільні, пов’язані з подіями в минулому, і про те, що станеться в майбутньому.
- Клятви мимовільні або ненавмисні. Такий клятвою прийнято вважати виголошену випадково, в момент емоційного збудження чи хвилювання. В Корані це називається “лягв”. Людина, вимовив її, не несе за це ніякої відповідальності, так як поклявся ненавмисно. Щоб викупити таку клятву, достатньо просто не вимовляти надалі нічого подібного.
- Клятви, що підтверджують які-небудь події, що відбулися в минулому. Називаються вони “гамус”, і починаються зі слів “Клянусь Аллахом…”
- Клятви про події майбутнього часу. Називається така клятва “мунакит”. Вона також починається зі слів “Клянуся Аллахом”, далі слід обіцянку зробити або, навпаки, не робити чого-то надалі.
Якщо ненавмисні клятви не припускають спокутування, так як були зроблені несвідомо, то з двома іншими ситуація інша. Якщо людина, вимовив таку клятву, порушить її, згідно з наказом Аллаха, він повинен або нагодувати, чи одягнути десять жебраків. Якщо ж у нього немає матеріальної можливості зробити це, то за кожну порушену клятву, він зобов’язаний дотримуватися триденний піст.
Ставлення до клятві в християнстві
Якщо звернутися до Старого Завіту, то там можна побачити повчання клястися ім’ям Бога:
Господа, Бога твого, бійся, і Йому одному служи, і до Нього прилепись і Його ім’ям клянися.
Звичай цей був закріплений законом Мойсея. У Старому Завіті можна знайти чимало прикладів різних клятв. Якщо ж звернутися до тексту Нового Завіту, можна помітити, як сильно змінилося ставлення до клятвам. В Нагірній Проповіді Ісус скасовує обряд клястися ім’ям Бога.
З цього моменту, головним свідком людських діянь ставала совість, а совість – це голос Бога в людині. Ісус Христос, накладаючи заборону на клятви, вимовляє такі слова:
Ще чули ви, що сказано древнім: не порушуй клятви, але виконуй перед Господом клятви твої. А Я кажу вам: не клянись зовсім: ні небом, бо воно престол Божий; ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя великого; ні головою твоєю не клянись, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним. Але нехай буде слово ваше: так, так; ні, ні; а що зверх цього, те від лукавого.
Так чому не можна клястися у православ’ї? Ісус говорить про те, що під час клятви людина говорить про щось цінне: небі, Батьківщині, власного життя. Однак нічого з цього він не є господарем, нічим з цього він не володіє. Володіє і управляє всім сам Бог. Отже, права розпоряджатися тим, що людина не володіє, він не має. Ось чому не можна клястися Богом, життям або чим-небудь ще.
Забобони, пов’язані з клятвами
Як вже було зазначено вище, у слів “клятва” та “прокляття” однаковий корінь. Деякі люди вірять, що вимовивши клятву, людина може завдати самому собі і своїм близьким величезної шкоди. Екстрасенси вважають, що в той момент, коли клятва була виголошена, в кармічному тілі людини збивається хід подій. Клятва накладає заборону на ті речі, якими людина поклявся, блокує їх. Присягнувся може перекрити фінансові потоки, удачу, гарне самопочуття, порушити роботу репродуктивної системи. Це пояснює чому не можна клястися здоров’ям або грошима.
Якщо людина клянеться іншими людьми, наприклад, батьками або дитиною, нещастя і хвороби обрушуються на тих, ким заприсяглися. А спостерігаючи за їх стражданнями, страждати буде і той, хто присягнувся. Ось чому не можна клястися мамою або дітьми. До речі, клятва дитиною – одна з найсильніших і одна з найстрашніших.
Вважається, що навіть якщо людина присягнувся в емоційному пориві, потойбічні сили все одно врахують цю клятву. Якщо, наприклад, людина поклявся чого-то ніколи не робити, він буде виявлятися в таких життєвих обставинах, в яких неможливо буде слідувати даній клятві, і рано чи пізно все-таки порушить її. Наприклад, невірний чоловік, зрадивши своїй дружині, присягнувся власним здоров’ям більше ніколи такого не робити. Надалі він обов’язково зіткнеться з спокусою на роботі або на вечірці. Порушивши клятву, і змінивши повторно, він втратить як здоров’я (яким клявся), так і сім’ю.
Клятви, дані небіжчикам
Такі клятви володіють особливою силою. Найчастіше це обіцянка померлу дружину ніколи ні з ким більше не мати стосунків. Дають клятву різними способами: пишуть небіжчикам листи, вимовляють усно, кладуть свою фотографію в могилу. Мотивація людини дав клятву зрозуміла: він відчуває біль втрати і відкидає навіть думку про щастя з іншим. Проте якщо з часом відносини все-таки почнуться, людині стане бути покійний чоловік. Люди, які зіткнулися з такою ситуацією, звертаються до екстрасенсів, магів, церкви і психологам, щоб тільки позбутися від таких видінь.
Коли можна клястися
Робити це допустимо в одній ситуації: екстрасенси вважають, що клятва не є злочином, якщо людина надає їй щирі слова. Наприклад, якщо його звинувачують у крадіжці, а він цього насправді не здійснював і підкріпив слова про свою невинність клятвою. У цій ситуації вона не викличе негативної реакції у потойбічних сил.
Найбільш відомі клятви
- Клятва Гіппократа. Цю клятву дають лікарі. Її текст виражає основні етичні принципи лікарської роботи. Всього вона містить дев’ять таких принципів: зобов’язання перед колегами, незаподіяння шкоди, лікарську таємницю, надання допомоги тому, хто її потребує, повага до життя, турботу про потреби хворого, відмова від інтимного зв’язку з пацієнтами, негативне ставлення до абортів, особисте вдосконалення. У Росії таку клятву вимовляють при отриманні документа про освіту в урочистій обстановці.
- Олімпійська клятва. Текст її придумав в 1913 році П’єр де Кубертен, запропонувавши відродити давньогрецький ритуал Олімпійської клятви. Зараз така клятва вимовляється спортсменом країни, що приймає Олімпійські ігри. Клятва передбачає дотримання всіх правил цього турніру. З 1968 року Олімпійську клятву дають не тільки спортсмени, але і судді, обіцяючи судити неупереджено.
- Судова клятва. У деяких країнах під час дачі свідчень у суді, на законодавчому рівні виступаючий приносить клятву, обіцяючи говорити правду і нічого крім правди. У Сполучених Штатах Америки під час виголошення цих слів кладуть руку на Конституцію.
- Військова присяга. Її в урочистій обстановці дає кожен військовослужбовець. Суть клятви в тому, що солдат обіцяє не оскверняти зброї, захищати Вітчизну, коритися законам, гідно переносити труднощі, пов’язані зі службою. Традиція давати військову присягу існує з давніх часів майже в кожній державі, де є офіційні збройні сили.
Ці клятви звичайно носять особливий характер. Тим, для кого вони існують (лікарі, військові, спортсмени), давати їх не тільки можна, але і необхідно. І особливо необхідно їх виконувати.
