Особливості
Існують дві основні форми самострахування – грошова та натурально-речова. Страховик самостійно формує та використовує в подальшому їм створений резервний грошовий фонд і/або запаси в формі матеріалів, сировини, продукції при настанні якої-небудь несприятливої економічної ситуації. Наприклад, затримку платежу за продукцію замовниками. Порядок використання коштів таких фондів не тільки складається самостійно замовником, але і затверджується ним же в статуті господарюючого об’єкта.
В умовах ринкової економіки межі самострахування істотно розширилися. Сьогодні його можна назвати фондом ризику.
Недолік цієї системи в тому, що в ній відсутня (або суттєво обмежена) розкладка збитку. Тому для забезпечення страхової реального захисту формуються резерви повинні досягти такої величини, яка могла бути порівнянна з будь-яким очікуваним страхувальником збитком.
