Розвиток організації: методи, технології, завдання і цілі

Уміння ефективно і раціонально керувати процесами розвитку компанії щодо її соціального, організаційно-управлінського, технологічного рівня є значущим процесом функціонування сучасних російських компаній.

Концепція

Розвиток вітчизняних фірм розуміється як:

• процес переходу управління організації з одного рівня на інший, сприяє посиленню конкурентних позицій, значущості на ринку;
• система змін всередині організації, мають цілісний характер.

Присутність в політиці компанії чіткої концепції розвитку забезпечує її впливом фактора успіху. Розробка такого комплексу заходів є актуальним питанням на стадії кризових явищ як всередині підприємства, так і в економіці країни в цілому. Помилкою багатьох сучасних російських компаній називають саме відсутність стратегії розвитку в управлінні їх діяльністю.

В сутності поняття “розвиток організації” можна виділити наступні ключові елементи:

• місія;
• стратегічна концепція;
• цілі;
• загальна стратегія.

Місія – це основний сенс існування компанії, розуміння того, для чого вона створена. Стратегічна концепція передбачає вплив величезної кількості чинників, завдяки яким фірма може досягти своїх намічених цілей. Під метою розуміють підсумкові результати, які фірма передбачає отримати в короткостроковому і довгостроковому періодах. Стратегія являє собою систему заходів, спрямованих на досягнення компанією підсумкових результатів.

Цілі і завдання

До цілям розвитку організації відносять соціальні та економічні, які забезпечують підвищення конкурентоспроможності та стійкості компанії у зовнішньому середовищі. Серед основних із них можна виділити:

• підвищення продуктивності;
• зростання капіталізації;
• досягнення лідерських позицій на ринку;
• вихід на зарубіжні майданчики.

Цілі можна конкретизувати поруч завдань:

• досягнення високих соціально-економічних показників;
• проведення організаційних змін.

Технологія змін як основа розвитку

Технологія будується на основі адаптації до вимог клієнта, тобто на прагненні задовольнити його потреби і очікування, що є однією з причин ініціювання процесу змін в організації і формування набору правил управління розвитком організації. У той же час слід зазначити, що зміни на підприємствах відбуваються постійно. Вони є результатом необхідних дій, вжитих для того, щоб компанія трималася на ринку, щоб зберегти або поліпшити становище серед конкурентів. В цьому випадку слід ґрунтуватися на пошуку нових концепцій, а не на використанні рішень, вже перевірених раніше.

Основними причинами спроб адаптації і розвитку організації є наступні зовнішні і внутрішні зміни:

• Демографічні: зміна вікової структури і чисельності працівників, досягнення пенсійного віку, недостатній рівень освіти наявної робочої сили, зайнятість працівників інших національностей.
• Технологічна автоматизація процедур, комп’ютеризація, нові комунікаційні та екологічні технології.
• Ринкові: зміна споживчих переваг, розвиток конкуренції, інтеграція, глобалізація.
• Соціально-політичні: зміна уподобань працівників, політична ситуація, війни, боротьба з тероризмом.
• Пов’язані з людськими ресурсами: конфлікти між працівниками, відсутність задоволеності роботою, зміна керівництва компанії, відсутність на робочому місці працівників з різних причин.
• Пов’язані з відносинами в організації: конфлікти між керівництвом і підлеглими, менеджерами і власниками.

Демографічні зміни і розвиток

Зміни, викликані демографічними факторами, що можуть викликати необхідність:

• впровадження нових методів та інструментів для мінімізації втрат, пов’язаних з від’їздом досвідчених і кваліфікованих співробітників;
• виявлення механізмів передачі знань і навчання;
• автоматизації та спрощення роботи для адаптації до рівня кваліфікації персоналу;
• нових методів комунікації в результаті відкриття іноземних філій.

Технічні зміни

З іншого боку, технічний прогрес нав’язує використання сучасних комунікаційних інструментів, які автоматизують або усувають часто складні процедури, допускають інше використання співробітників, які займалися аналізом і розрахунками. Зміни, викликані технічним прогресом, включають не лише машини та інструменти, але вони мають значний вплив на структуру організації, її культуру і функціонування.

Ринкові зміни

Ринкові фактори означають, що провідні компанії повинні не тільки адаптувати продукти до переваг клієнтів, але і створювати нові потреби, щоб зберегти свої позиції по відношенню до своїх конкурентів. Швидкість впровадження нових версій продуктів вимагає повної зміни підходу до організації проектування, підготовки виробництва, реалізацію продукту і доставки. Одночасно з скороченням життєвого циклу організації надають замовнику все більш широкий спектр можливостей для адаптації продуктів, що тягне за собою значне ускладнення виробничого процесу.

Зміни, викликані ринковими факторами, також певною мірою впливають на соціально-політичну ситуацію, і це, в свою чергу, змушує підприємства вносити зміни, наприклад, системи мотивації працівників, для яких вільний час стає все більш і більш цінним. Глобальні тенденції, пов’язані з ризиком терористичних атак або різкого зростання електронної злочинності, також відіграють важливу роль для організації.

Кадрові зміни

Відсутність адаптації кадрової політики і методів управління до специфіки організації і змін у навколишньому середовищі також може призвести до необхідності впровадження рішень, які підвищать задоволеність роботою, дозволять зберегти цінних співробітників, скоротити відсутність і зменшити кількість конфліктів між керівництвом і командою.

Одночасно з необхідністю змін існує природний опір їм, викликане страхом невідомого, невдач, кліматом недовіри, ризиком втрати статусу та безпеки працівниками, захистом інтересів груп працівників, зміною керівництва, дезінтеграцією відносин з працівниками, особистими конфліктами або неналежним темпом змін. Безумовно, найменший опір виникає у разі адаптації, і воно збільшується з підвищенням градуса радикальності змін і невизначеності їх наслідків.

Моделі розвитку

Загальна модель розвитку діяльності організації була представлена К. Е. Грейнером, який вказував на виникнення стадій зростання і криз поперемінно в певному порядку, що відображено в таблиці нижче.

Етапи зростання і кризи в організації за даними К. Е. Грейнера:

Грейнер показав, що велика частина організацій не робить висновків зі свого досвіду у часі. Вони не можуть або не здатні подолати кризу і залишаються на певній стадії розвитку. Використання інструментів і методів управління якістю може дозволити організації прогнозувати настає криза, одночасно обережно переходячи між послідовними етапами зростання.

Етапи розвитку

Кожна фірма має свій специфічний цикл, який визначається як програми розвитку організації. Однак існують теорії життєвого циклу, що свідчать про наявність подібності у розвитку підприємств.

В основі стратегії розвитку організації лежить поняття життєвого циклу.

Він і є концепцією в області теорії управління. Класичної, найпопулярнішою теорією, що представляє еволюційну перспективу, є теорія життєвих циклів організації американського теоретика Ларрі Грейнера.

Розвиток організації було представлене як послідовність еволюційних періодів, перерваних революційними подіями. Модель Грейнера вказує, що будь-яке рішення, яке здається ідеальним зараз, містить зародок кризи. Типова теорія життєвого циклу організацій припускає, що вони розвиваються в кілька етапів. Найчастіше вони починаються як маленькі творіння. З того моменту, коли вони починають рости, з’являються перші проблеми. Після фази створення слід організаційна зрілість, за якою йде заключна фаза, а саме занепад організації. Кожен етап має свій центр тяжіння, і кожен етап закінчується кризою.

Економічний розвиток

В рамках даного напрямку перед компанією стоять два завдання:

• економічне зростання;
• фінансова стійкість і ліквідність.

Показником хорошого стану фінансової сфери фірми є економічна рівновага системи, при якому спостерігається оптимальне поєднання між елементами власного і позикового капіталу.

Розвиток кадрів

На початкових етапах розвитку організації її персонал характеризується відсутністю чіткої спеціалізації у виконанні трудових функцій. Недостатньо розвинена кадрова політика, система мотивації і навчання.

По мірі розвитку фірми чисельність її персоналу приростає, формуються структури та відділи, які створюють схему організаційної структури компанії. Виникає поділ праці, розробляються регламенти.

Найбільш значимим моментом є питання розвитку допомогою навчання персоналу в організації, підвищення його кваліфікації.

Роль аудиту

У процесі розвитку організації велику роль відіграє процес контролю і аудиту.

Внутрішній аудит – це незалежна консультативна та перевірочна діяльність, спрямована на оптимізацію операційної діяльності організації та підвищення її цінності. Внутрішній аудит організації допомагає їй досягти своїх цілей розвитку за допомогою системного та методичного підходу до моніторингу системи ризиків. Основні цілі і завдання внутрішнього аудиту представлені нижче:

• оцінка та підвищення ефективності ризиків, контролю і управління розвитком;
• незалежна консультаційна та перевірочна діяльність, спрямована на підвищення операційної ефективності і її цінності;
• незалежність і об’єктивність;
• системний методичний підхід.

Елементи аудиту

Основними елементами внутрішнього аудиту в організації є:

• Допомогу організації в досягненні своїх цілей, які зазвичай визначаються тим, чого компанія хоче досягти у встановлені терміни, використовуючи наявні ресурси. Успіх залежить від досягнення цих цілей. Отже, вони повинні мати певні особливості, у тому числі вимірні, чітко визначені, актуальні, реальні та обмежені за часом.
• Оцінка та підвищення ефективності ризиків, контролю над ними. Всі три процеси тісно пов’язані між собою і спрямовані на досягнення цілей компанії.

Управління організацією – це процес, що здійснюється керівництвом, який полягає в утвердженні і безпосередньому контролі. Велику роль на даному етапі відіграє існуюча схема організаційної структури фірми, яка дозволяє делегувати повноваження в процесі розвитку компанії.

Управління ризиками тісно пов’язане з менеджментом, але цей процес здійснюється керівництвом для усунення невизначених факторів, які можуть вплинути на здатність фірми досягати своїх цілей.

Контроль – це процес, здійснюваний керівництвом для зниження рівня ризику наступними методами:

• Незалежна консалтингова та перевірочна діяльність, спрямована на підвищення операційної ефективності організації та підвищення її цінності. До даних напрямів відносять об’єктивне дослідження доказів для того, щоб надати компанії незалежну оцінку процедур управління ризиками.
• Незалежність і об’єктивність. Незалежність відноситься до статусу функції внутрішнього аудиту в організації. Об’єктивність ж стосується ставлення окремих аудиторів означає, що вони можуть приймати неупереджене, об’єктивне рішення.
• Системний методичний підхід. З метою поліпшення функціонування організації консультативні та перевірочні заходи повинні проводитися особливим систематичним чином з використанням певних методик.

Існує три основних етапи внутрішнього аудиту:

• планування навчання персоналу в організації;
• виконання завдань;
• інформація про результати дослідження.