Герої твору
Мокей – природний, непохитний, палкий. Покохавши раз, він був вірний до гробової дошки. Точно так само, зневірившись, він не повернувся до колишньої віри. Він таємно обтяжувався своїм оточенням і зрозумів, що сам пригнічував свою Ефимию тим, що не бажав зрозуміти її, тому й не заслужив її любові. Він каявся перед нею, і Єфімія стала поважати в ньому самобутню й непересічну особистість.
Своєю відчайдушною проповіддю він допоміг Ефимии усвідомити, що прикриваються вірою, щоб вершити непорядні справи і тиранити людей. Самостійність Мокея допомогла йому усвідомити це, прийти до істини і відмовитися від марновірства. Мокей – це приклад особистості, повсталої проти вікової тиранії держави, церкви і умовностей.
Єфімія – сильна і незалежна. Вона не побоялася кинути виклик оточенню, влада в особі Філарета і забобонам. Від неї відвернулися усі, родичі будуть проклинати спорідненість з нею. Для них вона єретичка і відьма. Однак у ній була непереборна тяга до справедливості і любов до людей. Такі люди не миряться мовчки з свавіллям. Заради любові вони йдуть на ризик, за що Єфімія трохи не поплатилася своїм життям.
