Портрет – як багато в цьому слові…
Якщо сучасна людина чує словосполучення “студійний портрет”, відразу згадується фото на паспорт: білий фон, яскраве, змальоване особа, чітко видна кожна деталь – все це завдяки великій кількості джерел освітлення і їх високої яскравості. Але схема студійного світла для портрета може бути зовсім іншою – тьмяною, інтимної, м’якою. Що ж, давайте по черзі розглянемо кожний з варіантів:
- Для того щоб портрет вийшов максимально яскравим, виразним, чітким, але при цьому художнім, цікавим, не плоским, а багатогранним, потрібно вдатися до деякої світловий хитрощі. Встановлюється чотири софтбокса: найбільший – чітко позаду моделі, два менших – ззаду, спрямовані по діагоналі в спину позирующего, четвертий – по діагоналі, але попереду. Основна лампа спрямована прямо на найбільший софтбокс. В результаті ми отримуємо дуже яскраву сцену, але при цьому світло не прямо і не плоско освітлює обличчя моделі, а гармонійно заповнює навколишній простір.
- Є схема студійного світла для художнього портрета, яка називається “рембрандтовской” і дозволяє добитися ефекту напівтемряви, з якого чітко проглядається обличчя. Принцип заснований на малюнках Рембрандта – він садив своїх моделей в розвороті 3/4 від вікна, з якого падало пряме світло. Тому й нам потрібно розташувати софтбокс (не прожектор!) саме так, а як доповнення можна злегка підсвітити фон.
