Людям, які проживають в приватному будинку, через деякий час стає тісно жити в своїх чотирьох стінах, тому виникає необхідність у спорудженні додаткової прибудови. Дана стаття присвячена особливостям зведення прибудови до будинку своїми руками.
Прибудова може виконувати роль тераси, веранди, передпокої, додаткового або підсобного приміщення, приховувати дефекти стіни або ж захищати одну зі сторін від вітру.
Креслення споруди можна спроектувати самостійно або скористатися вже готовими рішеннями, звернувшись у відділ проектування будівель. Варто відзначити, що в готових рішеннях враховані всі нюанси, пов’язані з безпекою і надійністю.
Найчастіше зводять прибудову з боку вхідних дверей. Для невеликої сім’ї підійде прибудова площею 12 кв. м.
Прибудова до будинку повинна бути законною, тобто перед тим як почати будівництво, необхідно написати заяву в БТІ про бажання внести зміни в технічну документацію на будинок. В іншому випадку прибудова буде вважатися незаконною, всі подальші дії щодо її узаконення будуть проходити через суд.
Після того як паперові формальності залагоджені, а проект прибудови обраний, можна приступати до довгоочікуваного будівництва.
Для прибудови використовуються два основних види матеріалів:
- дерево (каркасно-щитові прибудови, дощаті і колод конструкції);
- цегла (червоний, білий, також може використовуватися газобетон і шлакоблок).
Прибудову до будинку своїми руками потрібно зводити з того матеріалу, з якого побудований основний будинок. Ідеальний випадок – коли прибудова повністю гармонує з будинком і з інфраструктурою ділянки.
При створенні прибудови своїми руками проводиться попередня калькуляція цін на роботи, матеріали, а також прикидається очікуваний час будівництва. Здійснюється розмітка ділянки у вибраному і погодженому місці. Родючий шар ґрунту можна акуратно зняти і рівномірно розподілити на грядки.
Фундамент для прибудови
Розглянемо таке важливе питання, як фундамент для прибудови, адже від якості фундаменту буде залежати стійкість всієї конструкції. Економити на фундаменті не можна.
В залежності від того, яка обрана прибудова – дерев’яна (легка) або цегляна (важка) – вибирається тип фундаменту.
Розглянемо фундаменти, які рекомендується зводити на стійкому грунті без ґрунтових вод.
Якщо прибудова легка, то раціональніше вибрати стовпчастий фундамент.
Якщо прибудова важка, то непоганим варіантом є стрічковий фундамент.
Розглянемо обидві технології зведення фундаменту більш докладно.
При створенні стовпчастого фундаменту в землі викопуються ямки на відстані 1,5 м один від одного. Глибина ямок – 50-70 див Коли дно ямок утрамбована, туди засипається 15-сантиметровий шар піску і 15-сантиметровий шар щебеню. Далі на щебені створюється стяжка з розчину завтовшки 5 див стяжку можна додатково посилити арматурою. При висиханні розчину приступають до зведення кладки з червоної цегли.
При створенні стрічкового фундаменту в землі риється траншея по периметру майбутньої прибудови. Глибина, верстви піску і щебеню – абсолютно такі ж, як і при створенні стовпчастого фундаменту. Ширина траншеї на 20-30 % ширше стін майбутньої прибудови. По краях траншеї зводиться дерев’яна опалубка. Всередині траншеї створюється каркас з арматури.
Якщо ми маємо справу з ділянкою, на якому грунтові води залягають відносно неглибоко (або ж взагалі на пливуни), підійде пальовий фундамент. Для легкої прибудови вибираємо сталеві гвинтові палі, для важкої прибудови – залізобетонні забивні.
Зведення стін для прибудови
Однією з важливих стадій розпочатого будівництва є зведення стін для прибудови. Якщо в якості основного матеріалу обраний цегла, то етапи зведення будуть наступними:
- Поверхня фундаменту прибудови покривається шаром гідроізоляції.
- Самий перший цегла встановлюється на ростверк прибудови, в місці примикання до основного будинку. На гідроізоляцію за допомогою кельми рівномірно наноситься шар розчину. На один з стусанів цегли також наноситься шар розчину. Цегла береться двома руками і встановлюється на ростверк. Тичок цегли з розчином повинен примикати до стіни. Цегла необхідно вирівняти по вертикалі і по горизонталі. Для цього використовують будівельний рівень. Підрівняти цегла можна як руками, так і з допомогою постукувань по ньому молотком.
- Другий цегла встановлюється на найближчому до першого цеглі куті ростверку. Після того як обидва цегли ідеально вирівняні, між ними, вздовж зовнішньої ложкової межі, натягається нитка. Ця нитка потрібна для того, щоб контролювати рівняння створюваного цегляного ряду.
- Викладається перший ряд. Товщина шару розчину між цеглинами повинна становити приблизно 1 див. З’являються при вдавлюванні цегли надлишки розчину прибираються за допомогою кельми і відправляються в ємність для замішування.
- Наступні цегляні ряди викладаються в шаховому порядку.
Стіни зводяться рівномірно. За один день рекомендується викладати 8-10 цегляних рядів, після чого дати розчину час затвердіння.
Якщо в якості матеріалу вибрана деревина, то зведення стін для прибудови можна здійснити за допомогою двох способів: каркасно-щитового і венцевого.
Каркасно-щитовий спосіб полягає у формуванні скелета майбутньої прибудови та навішуванні на цей скелет спеціальних щитів. Матеріал, з якого створюється каркас – брус або дошки. Створення каркаса починається з монтажу кутових стояків, які встановлюються у вигляді прямокутного трикутника. Матеріал скріплюється між собою за допомогою цвяхів, шурупів, сталевих куточків, скоб.
При створенні каркасних стін необхідно заздалегідь підготувати дошки потрібних розмірів. Для цього недалеко від прибудови монтується обробний стіл-верстак з циркулярною пилою. На верстаті буде здійснюватися вся підрізування матеріалу.
Найчастіше привезені з пилорами дошки мають недостатньо рівні торці. Такі торці необхідно підрізати (вирівняти).
Венцевой спосіб полягає у формуванні чотирикутного «колодязя», який формується з допомогою горизонтально розташованого бруса, дощок або колод. Необхідна висота від підлоги до стелі задається кількістю створених вінців. Такий спосіб зведення можна реалізувати, як раніше, не вдаючись до використання сучасного кріплення, тобто побудувати споруду без єдиного цвяха.
Дах для прибудови
Всього існує кілька видів дахів: односхила, двосхилий, чотирисхилий, ламана (складна).
На практиці найчастіше використовується односхилий або двосхилий дах для прибудови.
Односхилий дах більш проста в реалізації, але її монтаж не передбачає облаштування повноцінного горища або мансарди. Кут нахилу такий даху становить від 10 до 30 градусів. Односхилий дах монтується наступним чином:
- На дві протилежні стіни встановлюються дві несучі балки, причому одна балка повинна знаходитися вище за іншу.
- На балки монтуються крокви. Для надійної фіксації на кінцях крокв створюються спеціальні запили. З допомогою запив відбувається зчіпка з балками. Додатково вся конструкція скріплюється за допомогою куточків, шурупів та цвяхів. Відстань між кроквами має становити 50-70 див.
- Зверху на крокви наноситься шар гідроізоляції, який фіксується з допомогою обрешітки.
- На обрешітку наноситься покрівельне покриття, яким може бути шифер, оцинковане залізо, черепиця. Після монтажу покрівельного покриття робота з зовнішньої сторони даху завершена.
Робота з внутрішньої сторони даху пов’язана з утепленням прибудови. Для цього створюється нижня решетування, до якої кріпиться теплоізоляція. На теплоізоляцію наноситься шар пароізоляції, далі монтується чистова обшивка стелі прибудови.
Двосхилий дах, на відміну від односхилим, по середині всієї конструкції має коник, а дві інші балки розташовані на одному рівні. Від гребеня вліво і вправо відходять крокви. Коник фіксується за допомогою стійок, ригелів, підкосів і крокв.
Подальший монтаж шарів утеплювача, пароізоляції і т. п. – аналогічний монтажу односхилого даху.
