Приклади з життя
Якщо не говорити про крайнощі, то так звані сірі зони пам’яті присутні у кожної людини, і деякі неіснуючі факти сприймаються все життя як реальні. Приміром, Мерлін Монро у багатьох інтерв’ю стверджувала, що у віці 7 років вона була згвалтована. Однак кожен раз вона називала інше ім’я ґвалтівника.
Подібні спогади були у Марлен Дітріх. Вона була впевнена, що в 16 років її зґвалтував вчитель музики, і вона чітко завжди говорила одне і те ж ім’я. Проте журналісти після ретельної перевірки з’ясували, що дійсно існував такий педагог, але на момент, коли Марлен було 16 років, він навіть не жив у Німеччині.
Є ще безліч випадків, пов’язаних з помилковою пам’яттю. Деякі історії навіть закінчувалися судовими розглядами. Одне тільки ясно: якщо людина постійно буде переконувати себе в тому, що сталося те чи інше подія, то з часом воно стане для нього реальністю. І цим досить успішно користуються політтехнологи і маркетологи.
