Як і в будь-якому іншому державі, в Узбекистані, невеликий середньоазіатській республіці, теж є парламент. Принципи його формування досить цікаві, і, прочитавши статтю, ви зможете в цьому переконатися. А також дізнатися багато цікавого про Олій Мажлис (саме так він називається узбецькою мовою).
Двопалатний парламент
Коли-то вищий представницький орган був однопалатним і складався з 250 депутатів, що обираються на п’ять років по територіальних округах. У лютому 2002 року в країні відбувся всенародний референдум, який при 94%-й підтримки населення схвалив введення з 2004 року двопалатного парламенту. Як заявлялося, це було зроблено для балансу як регіональних, так і загальнодержавних інтересів у парламенті Узбекистану. Верхньою палатою є Сенат, нижній – Законодавчі збори. Термін повноважень обох не змінився і становить п’ять років.
Сенат
Згідно Конституції країни 100 сенаторів обираються за територіальним принципом: по шість чоловік від кожної з 12 областей Узбекистану, а також від міста Ташкента і єдиною в республіці автономії, Каракалпакстана. На 16 місць сенаторів призначає особисто президент. При цьому почесні посади часто займають не політики, а діячі науки, культури і мистецтва і навіть, що особливо відзначилися, передовики виробництва, як правило, відомі всій країні. Якщо вища посадова особа держави раптом вийде у відставку, він автоматично стає членом Сенату до кінця своїх днів.
Голова обирається одного разу, таємним голосуванням, на весь термін повноважень верхньої палати і може бути зміщений з посади, якщо за це раптом проголосують не менше двох третин складу Сенату. Фактично він є другою особою в державі, оскільки саме на голови покладаються повноваження президента Узбекистану, якщо той з якихось причин не зможе виконувати свої функції.
Ось вже чотири роки займає посаду голови Нигматулла Тулкинович Юлдашев, колишній міністр юстиції Узбекистану. До речі, саме він після смерті Ісламу Карімова, першого президента країни, кілька днів у вересні 2016 року виконував його обов’язки.
Додамо, що за законом члену Сенату не може бути менше двадцяти п’яти років. При цьому хоча б п’ять останніх років він повинен постійно проживати на території країни.
Законодавче збори
Нижня палата парламенту Узбекистану включає в себе 150 депутатів. Цікаво, що лише 135 з них обираються на багатопартійній основі за територіальним одномандатних округах, а 15 є представниками “Екологічного руху”, чий девіз “Здорове середовище – здорова людина” непогано б поширити і в нашій країні. Паламентарий Законодавчих зборів теж повинен бути старше двадцяти п’яти років, який не є військовослужбовцем чи працівником Служби національної безпеки (РНБ). Крім того, у нього повинна бути відсутня непогашена або незнята судимість.
В даний час в нижній палаті парламенту Республіки Узбекистан представлено п’ять партій: вже згадані “екологи” (15 місць), ліберальні демократи (52), партія “Миллий тикланиш” (36), народні демократи (27) і партія “Адолат” (20). Діючий президент країни, Шавкат Миромонович Мирзиеев, був висунутий на цю посаду в 2016 році Ліберально-демократичною партією. Тим не менш в Законодавчому зборах їй належить тільки близько третини місць, і про конституційну більшість однієї партії тут говорити не доводиться.
Головною особою Законодавчих зборів і, відповідно, спікером парламенту Узбекистану з січня 2015 року є Нурдинжон Муйдинханович Исмоилов.
Статус та основні функції парламенту
Парламент Узбекистану Олій Мажлис – Вища збори країни, загальнодержавний представницький орган. Його функції та повноваження здійснюються з урахуванням принципу поділу влади, в рамках чинної Конституції Узбекистану. Основними функціями парламенту є законодавча та контрольна.
Основні повноваження
У спільному ведення Сенату і Законодавчих зборів знаходяться внесення законодавчих ініціатив, у тому числі і в Конституції країни, питання внутрішньої і зовнішньої політики, затвердження державного бюджету.
Крім того, тільки сенатори можуть обирати членів Конституційного і Верховного судів, призначати або знімати з посад генерального прокурора, голови РНБ і голови правління Центрального банку Республіки Узбекистан.
У віданні Законодавчих зборів знаходяться головним чином процедурні та соціально-економічні питання. Таким чином, Сенат – верхня палата не тільки за назвою, але і за значимістю та авторитету.
Спікер
Голова парламенту Узбекистану Нурдинжон Исмоилов являє Народно-демократичну партію. До обрання на цей пост він був радником президента по взаємодії з Олій Мажлисом. Йому 60 років, він родом з Наманганської області, має звання кандидата юридичних наук. Кожен з п’яти віце-спікерів представляє одну з фракцій у парламенті.
Майбутнє парламенту
Основна проблема розвитку парламентаризму в Узбекистані, як і в інших державах, де ховається за ширмою демократії фактично тоталітарний режим, є, по-перше, відсутність реального принципу виборності його складу, коли кожен депутат повинен представляти інтереси тієї або іншої групи громадян, а по-друге, несвобода кожного з членів парламенту в прийнятті важливих законів або призначенні вищих посадових осіб республіки. Іншими словами, практично всі ключові рішення приймає обмежене коло осіб, наближених до президента країни, а парламентарії лише формально їх підтверджують, виконуючи декоративну функцію. Так було при Карімовим, і мало що змінилося при нинішньому керівництві.
28 грудня 2018 року відбулося послання президента Мирзиеева парламенту Узбекистану. Шавкат Миромонович, крім іншого, формально запропонував дещо розширити функції Олій Мажлиса. Пропонується, наприклад, щоб депутати розглядали і затверджували (або відхиляли, що вкрай малоймовірно) кандидатуру не тільки прем’єр-міністра, але і всіх членів кабінету. Ще однією зміною має стати створення при парламенті окремого Управління з держбюджету. За задумом президента, воно повинно формувати і контролювати виконання бюджету на набагато більш високопрофесійному рівні, ніж зараз. Мирзиеев запропонував керівникам обох палат обговорити з депутатами ці нововведення.
В кінці нинішнього року відбудуться чергові вибори до Олій Мажлис. Депутатів знову оберуть на п’ять років, і можна щиро побажати не чужого нам народу, щоб серед парламентаріїв було якомога більше тих, хто прийшов туди не “відбувати номер”, а по-справжньому піклуватися про інтереси своїх громадян.
