Економічний союз або міжнародний контроль
Не потрібно бути прихильником теорії змови, щоб угледіти в освіті цього союзу не стільки погоню за економічними вигодами, скільки бажання передати під міжнародний контроль галузі промисловості, здатні розкрутити нову гонку озброєнь на європейському континенті.
У повоєнних конституціях Західної Німеччини, Італії та Франції були обмеження суверенітету. На важку промисловість Німеччини також були накладені обмеження, що не дозволяла економіці країни розвиватися швидкими темпами. Союз, створений в рамках Паризького договору, дозволяв вирішити цю дилему легко і витончено. Були створені спільні інституції співтовариства для управління і контролю.
В історії освіти Євросоюзу цей етап був вирішальним.
Створення спільного ринку
25 березня 1957 року ці шість країн створюють Європейський Економічний Союз. Ідея ЄЕС полягає у створенні єдиного ринку на Європейському континенті з поступовим скороченням мит аж до їх анулювання для країн–членів ЄЕС. Завданням-максимум було створення умов для безмитного переміщення товарів, послуг, капіталу та безперешкодної міграції робочої сили. В установчому договорі також підкреслювалося, що союз прагне до загальної політики для держав–членів, особливо в галузі сільського господарства.
На початку 1958 року створюються органи управління ЄЕС: Європейська комісія, Рада міністрів, Європарламент, суд Європейських співтовариств.
1 липня 1968 року митного Союзу ЄЕС вступає в силу. З цього моменту мита між державами–членами повністю скасовані. На вантажі з третіх країн тепер накладаються єдині митні збори. Закладено фундамент для найбільшого торгового простору в світі. Наслідки вражають: у період з 1957 по 1970 роки внутрішньодержавна торгівля збільшується в два рази. Торгівля ЄЕС з іншим світом потроюється. Споживачі безпосередньо виграють від достатку асортименту імпортних товарів.
Створення безмитної зони вільної торгівлі для країн–членів цього союзу стало важливим етапом утворення Євросоюзу сучасного типу.
