Молитва на примирення ворогуючих святому праведному Іоанну Кронштадтському
Кронштадт – невелике містечко поряд з Санкт-Петербургом. Саме там служив і проповідував великий подвижник Іоанн Сергієв. Головним його шанувальником був простий народ. І навіть в передреволюційні роки, коли в пітерському суспільстві створювалися відповідні настрої і інтелігенція, студентство та деякий духовенство починали втрачати віру, селяни і робітники тисячами їхали до “теплого батюшки” з усієї імперії.
Приказка “Немає пророка у своїй вітчизні” повністю збувалася по відношенню до батька Івана. Вище духовенство відкрито не вважало його за праведника, але кожен відчував його духовну висоту. Одного разу покликали священика на духовний концерт, який проходив у залі Дворянського Зібрання. В той момент, коли отець Іоанн увійшов у зал, тисячі присутніх встали в єдиному пориві благоговіння в святому.
Його обожнював Народ за палку молитву на примирення ворогуючих, за Літургію, чинену на одному диханні, за його служіння. За його словами, він не міг інакше просити Господа, адже він бачив потреби, горе, скорботу цих простих людей. Батько Іван був “гремящей” вірою, яку не сховати. Одного разу після богослужіння натовп збила його з ніг і розірвала рясу на ньому. Кожному хотілося дістати шматочок “благословення”. Батюшку залишили голим, але живим.
