Робота в Японії
Літо 1981 року письменник проводить в університеті Пекіна, де читає окремий курс лекцій з теорії мистецтва. Коли термін контракту закінчився, Голден перебирається в Японію і влаштовується викладачем в токійський університет, попутно працюючи над науковою монографією про історію японського образотворчого мистецтва. Близьке знайомство з культурою та звичаями Японії пробуджує в Голдені живий інтерес до цієї країни. Письменник відчуває необхідність творчого переосмислення накопиченого досвіду і вражень.
Минэко Івасакі
Наприкінці вісімдесятих Голден починає виношувати ідею написання роману про традиційних японських звичаях, вибравши в якості основної тематики долю гейш в японському суспільстві кінця тридцятих років. Серед опитаних їм представниць цієї професії була і Минэко Івасакі – одна з легендарних гейш, які працювали в той час. Взявши з Голдена зобов’язання про нерозголошення повідомленої йому інформації, вона погодилася на низку тривалих бесід, у ході яких письменник почерпнув чимало матеріалу для свого підготовлюваного роману.
При випуску книги в 1997 році Голден все ж вказав ім’я Минэко в розділі з подяками, з-за чого у колишньої гейші виник ряд проблем. Японська громадськість засудила її за порушення «принципу мовчання» і розголошення таємної інформації. Це призвело до тривалих судових розглядів, в ході яких Голдену все ж довелося виплатити Минэко деяку суму грошей.
Однією з головних претензій Минэко до тексту роману були невірно витлумачені американським письменником традиційні звичаї Японії. Гейша стверджувала, що більшість з них Голден вигадав сам, і сам факт цього вимислу не тільки завдає образа народу Японії, але і робить письменника наклепником, за що він повинен понести відповідальність.
