Реалізація жорсткого диска
Сам по собі питання про можливості роботи з жорстким диском може здатися мало актуальним в епоху повсюдної високошвидкісної передачі даних без проводів, однак для стаціонарного домашнього медіацентру це суттєвий момент. По-перше, наявність вінчестера HDD або, тим більше, компактного диска SDD чи порушить ергономіку пристрою, скоротивши внутрішнє вільний простір. По-друге, незалежне від мережі сховище з терабайтами високоякісного контенту – досить вагомий аргумент на користь таких моделей. В крайньому випадку, можна використовувати зовнішній жорсткий диск для медіаплеєра відповідного формату. Особливу увагу слід приділяти не тільки типом вінчестера, але і сумісності з файловою системою основного пристрою.
Що стосується внутрішніх дисків, то для них на тій самій материнській платі передбачається відповідний роз’єм. Поки ще основу складають відсіки стандартного формату 3,5 дюйма, але, знову ж таки, роблячи ставку на максимальну оптимізацію розмірів виробники поступово освоюють і формат SDD. У частині підключення жорсткого диска до медіаплеєру конфігурація та ж, що і у випадку з комп’ютером. Використовується шлейф SATA відповідного формату – наприклад, для SDD застосовується канал на 6 Гб/с.
